Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – Так, мадам, – холодні водянисті новоанглійські очі втупилися в його матір.

      У них не було жодної приязні. «Ми ж тут абсолютно самі, – подумав Джек, уперше по-справжньому усвідомлюючи це. – Боже, так?»

      – Юний сер?

      – Я буду колу, – сумно відповів Джек.

      Офіціант пішов. Лілі обнишпорила сумочку, дістала звідти пачку «Герберт Террітунс» (у його дитинстві вона так називала всі цигарки, і досі про себе Джек називав їх так само; мама просила його: «Принеси мені з полиці „Террітунс“, Джекі») і закурила. Трьома рваними видихами вона викашляла дим.

      Ще одним каменем на серці стало більше. Два роки тому мати кинула палити. Джек не повірив їй і з дивним фаталізмом чекав, що вона знову візьметься за старе. Це було зворотним боком дитячої наївної недовірливості. Мати завжди палила; невдовзі вона закурить знову. Але вона трималася… трималася, аж доки три місяці тому в Нью-Йорку не зірвалася. «Карлтон»[22]. Вона ходила вітальнею їхньої квартири на Централ-Парк-Вест, смалила, як паротяг, або вмощувалася перед шафкою з платівками та перебирала їх – свій старий рок-н-рол та класичний джаз покійного чоловіка.

      – Ти знову палиш, мамо? – запитав він тоді у неї.

      – Ага, я палю капустяне листя.

      – Краще б ти цього не робила.

      – Чому б тобі не увімкнути телевізор? – відказала вона йому з незвичною різкістю. Й повернулася до Джека, міцно зціпивши губи. – Може, натрапиш на виступ Джиммі Сваґґерта[23] чи Преподобного Айка[24]. Сядь в алілуйному кутку із сестрами-молільницями.

      – Вибач, – пробурмотів він.

      Що ж, це був лишень «Карлтон». Капустяне листя. Але тепер – «Герберт Террітунс»: блакитно-біла старомодна пачка, цигарки, фільтр яких нагадував мундштук, але насправді не був мундштуком. Джек нечітко пригадував, як його батько розповідав комусь, що він, мовляв, палить «Вінстон», а його дружина – «Чорну чуму».

      – Помітив щось дивне, Джеку? – запитала в нього мати. Її яскраві очі пронизливо дивились на хлопчика, цигарку вона тримала в звичній для себе ексцентричній манері, затискаючи її між середнім та підмізинним пальцями. Наче перевіряла: ризикне він щось сказати? Ризикне сказати: «Мамо, я помітив, що ти знову палиш „Герберт Террітунс“ – це означає, що ти вирішила, що тобі більше немає чого втрачати?»

      – Ні, – натомість відповів Джек, і його знову охопила болюча і гнітюча туга за домівкою. – Хіба що це місце. Воно таки трохи дивне.

      Вона роззирнулася навколо й усміхнулася. Двоє офіціантів – один товстий, другий худий – обидва в червоних піджаках із лобстерами на спинах, – стояли біля двостулкових дверей на кухню і тихо розмовляли. Оксамитова мотузка відділяла величезну обідню залу від ніши, у якій сиділи Джек із матір’ю. У цій темній печері перевернуті стільці зікуратами вивищувалися над столами. У дальньому кінці крізь вікно на всю стіну виднілася берегова лінія у готичному стилі. Вона навівала Джекові думки про «Кохану Смерті», фільм, СКАЧАТЬ