Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ повернулася до «Чорної чуми», було частиною цього.

      Принесли напої. Вона легенько торкнулась його склянки.

      – За нас.

      – Валяй.

      Вони випили. Підійшов офіціант із меню.

      – Я на нього не сильно тиснула, Джекі?

      – Ну, може, зовсім трішки.

      Вона поміркувала над цим якусь мить і знизала плечима.

      – Що будеш?

      – Гадаю, камбалу.

      – Я також.

      Джек замовив страви. Він був дуже збентежений і поводився надзвичайно незграбно, але знав, що це саме те, чого хоче мати, і, коли офіціант пішов, він побачив по її очах, що непогано впорався із завданням. У цьому була заслуга дядька Томмі. Коли вони повернулися з «Гардіс», дядько Томмі сказав:

      – Гадаю, ти не безнадійний, Джеку. Звісно, якщо нам пощастить подолати твій огидний потяг до жовтого плавленого сиру.

      Принесли їжу. Джек накинувся на камбалу – гарячу, приправлену лимоном, смачну. Лілі лише трохи поколупалася в тарілці, з’їла кілька стручків квасолі, а тоді заходилася совати те, що залишилось, по тарілці.

      – Заняття в школі почалися два тижні тому, – повідомив Джек під час вечері.

      Коли він побачив великий жовтий автобус із написом на боці «Районна школа Аркадії», то відчув провину. Зважаючи на обставини, він вирішив, що це, імовірно, абсурдно, але так і було. Він начебто грався в прогульника.

      Лілі запитально глянула на сина. Вона замовила й устигла спорожнити другу склянку. Офіціант саме ніс третю. Джек знизав плечима.

      – Просто вирішив, що варто згадати.

      – Хочеш піти до школи?

      – Га? Ні! Не тут!

      – Чудово, – відповіла вона. – Бо у мене все одно немає твоїх чортових довідок про щеплення. А без документів до школи тебе не пустять, приятелю.

      – Не називай мене приятелем, – відповів Джек, але Лілі не вичавила із себе й легкої посмішки на давній жарт.

      Хлопчику, чому це ти не в школі?

      Він кліпнув очима. Здавалося, що голос пролунав десь поруч із ним, а не в голові.

      – Щось трапилося? – спитала мати.

      – Ні. Ну… в цьому парку атракціонів «Дивосвіт» є один чоловік. Сторож, наглядач чи щось таке. Він негр. Так ось, він питав мене, чому я не в школі.

      Мати нахилилася вперед; вона припинила жартувати й була лякаюче жорстокою.

      – Що ти йому сказав?

      Джек укотре повів плечима.

      – Сказав, що одужую після мононуклеозу. Ти ж пам’ятаєш, що було з Річардом. Лікар сказав дядькові Морґану, що Річард не повинен ходити до школи шість тижнів, але він може гуляти на вулиці й таке інше. – Джек ледь усміхнувся. – Я вважав, що він щасливчик.

      Лілі трохи розслабилася.

      – Мені не подобається те, що ти розмовляєш із незнайомцями, Джеку.

      – Мамо, він лише…

      – Мене не цікавить хто він. Я не хочу, щоб ти розмовляв із незнайомцями.

      Джек СКАЧАТЬ