Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      А тоді, ближче до кінця тих літніх канікул, Арні вперше побачив Крістіну – і закохався. Я був з ним того дня (ми верталися додому з роботи), тому сміливо зможу свідчити перед Престолом Господнім, якщо мене прикличуть. Народ, він втюрився, і то сильно. Це було б смішно, якби не було так сумно – і швидко не стало так страшно. Це було б смішно, якби не було так зле.

      Чи дуже було зле?

      Від самого початку. А вже зовсім скоро стало ще гірше.

      1. Денніс – підліткові пісні про машини

      1 / Перші погляди

      Гей, глянь туди!

      Через дорогу!

      Така там тачка, що якраз для мене.

      Таку собі мати – прикольна тема…

      Машина-лялечка, кажу,

      Просто відпадна.[5]

Едді Кокран

      – Боже мій! – зненацька вигукнув мій друг Арні Каннінґем.

      – Що таке? – спитав я. Його очі за скельцями окулярів у сталевій оправі полізли з орбіт; рукою він заліпив собі обличчя так, що під долонею частково зник рот, а шия, здавалося, оберталася на шарнірі, так він її вигнув, озираючись через плече.

      – Деннісе, зупини машину! Здай назад!

      – Чого ти…

      – Здай назад, я хочу на неї ще раз глянути.

      І раптом до мене дійшло.

      – Ой, чувак, забудь, – сказав я. – Якщо ти про те… чуперадло, яке ми оце щойно проїхали…

      – Здай назад! – він ледь не кричав.

      Я послухався, думаючи, що це Арні так тонко жартує. Але я помилявся. Він пропав, остаточно і безповоротно. Арні закохався.

      То була якась жалюгідна пародія, і мені ніколи не зрозуміти, що в ній того дня побачив Арні. На вітровому склі зліва розповзлося сплутане павутиння тріщин. Верх іззаду праворуч був увігнутий від удару, і в обдертому від фарби видолинку вгніздилася бридка іржа. Задній бампер перекособочився, кришка багажника була прочинена, а на сидіннях як спереду, так і ззаду з кількох довгастих порізів лізла вата. Схоже було на те, що по кріслах добряче хтось пройшовся ножем. Одну шину спустило. Інші були такими лисими, що крізь гуму проступали нитки тканини. Та найгірший вигляд мала темна масляниста калюжа під двигуном.

      Арні закохався в «плімут-фурію» 1958 року випуску, одну з тих довгастих, з великими плавцями. Була в ній старезна вигоріла під сонцем табличка «ПРОДАЄТЬСЯ», зіперта праворуч на вітрове скло – там, де не було тріщин.

      – Деннісе, ти тільки поглянь, які лінії! – пошепки вимовив Арні. Він бігав довкруг машини, неначе одержимий. Змокріле від поту волосся ляпало йому по лобі й розвівалося на вітрі. Арні натиснув на ручку задніх дверцят з пасажирського боку, і вони з вереском відчинилися.

      – Арні, ти наді мною приколюєшся, правда ж? – спитав я. – Сонце голову напекло. Скажи мені, що це сонячний удар. Я відвезу СКАЧАТЬ