Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ви, народ, заслуговуєте знати, чи ваш батько – крутій. Так от, я не крутій. Я міг узяти гроші, але це… кгм-кгм!… це було б неправильно.

      Я розсміявся – може, занадто голосно, через полегшення напруги. Я відчув, як тікає та мить, і хоч десь глибоко в душі я не хотів, щоб вона минала, та водночас мені цього й хотілося. Надто вже вона була інтенсивна. Мабуть, і тато це відчував.

      – Ц-с-с, матір розбудиш, вона нам обом чортів дасть за те, що так пізно, а ми не спимо.

      – Так, вибач. Тату, а ти знаєш, чим він промишляє? Дарнелл?

      – Тоді я не знав. Та й не хотів знати, бо в такому разі був би співучасником. Свої здогади в мене були, дещо чув. Крадені машини, здається, – не те щоб він пропускав їх через той свій гараж на Гемптон-стрит; він же не зовсім бовдур, а лише ідіоти серуть там, де їдять. Може, ще й грабунки до всього.

      – Зброя і все таке? – трохи хрипким від хвилювання голосом спитав я.

      – Та ні, це занадто романтично. Якби довелося вгадувати, я б сказав «цигарки». Цигарки й алкоголь, два давні безвідмовні резерви. Контрабанда – наприклад, феєрверки. Може, зрідка партії мікрохвильовок чи кольорових телевізорів, якщо ризик не надто значний. Було йому чим займатися всі ці роки.

      Тато подивився на мене спокійним і розсудливим поглядом.

      – Деннісе, він робив правильні ставки. Але й щастило йому довгий час теж. Хоча, може, йому й не потрібне було везіння тут, у цьому містечку. Якби йшлося тільки про Лібертівілль, то він міг провертати свої оборудки довіку, в усякому разі доти, доки не впаде мертвим від серцевого нападу. Але податківці штату – піщані акули, а федерали – акули-людожери. Йому щастило, але одного прекрасного дня вже зовсім скоро вони всі зваляться йому на голову, як Великий китайський мур.

      – А ти… ти щось чув?

      – Ані шепоту. Та й не хочу. Але мені дуже подобається Арні Каннінґем, і я знаю, що тебе непокоїть уся ця історія з машиною.

      – Ага. Він… тату, він не зовсім адекватно поводиться через неї. Знай торочить: машина, машина, машина.

      – Так найчастіше трапляється з людьми, у яких у житті майже нічого немає, – сказав тато. – Часом це машина, часом – дівчина, іноді кар’єра чи музичний інструмент, або ж нездорова одержимість якоюсь відомою особою. Я вчився в університеті з високим потворним хлопцем, якого ми всі називали Лелекою. У Лелеки то була його іграшкова залізниця… він на іграшкових поїздах був повернутий з третього класу, а його залізниця була ледве не восьмим чудом світу. З «Брауна» він вилетів у другому триместрі першого курсу. Учився чортзна-як, геть з’їхав у навчанні, а все зводилося до вибору між коледжем і «Лайонелом».[67] Лелека вибрав поїздики.

      – І що з ним сталося?

      – Наклав на себе руки в шістдесят першому, – тато підвівся. – Я просто хочу сказати, що добрі люди часом сліпнуть, і не завжди це їхня вина. Можливо, Дарнелл забуде про нього – Арні стане просто ще одним хлопцем, що куйовдиться під машиною СКАЧАТЬ