Персеїди. Нічна повість. Марiанна Гончарова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Персеїди. Нічна повість - Марiанна Гончарова страница 8

СКАЧАТЬ – справді повертається і при цьому гамселить його щосили куди трапиться. Повертається і повертається, куди не кинь, як не кинь: і по низу кидав, і по верху кидав. І ви подумайте: навіть утікав від отого бумеранга (ну чисто тобі спецназ у джунглях!), однаково той наздоганяв і поціляв точно в тім’я! Сірожа вже і петляв, і за дерева ховався, але щойно висовувався глянути, а бумеранг його наче підстерігав – ось і я! – і методично вставляв у табло.

      – Оце штукенція! – нахваляється на вулиці весь у синцях і саднах Сірожа. Навіть пити припинив, продовжує тренуватись. Дружки заходять: що воно таке? Вельми азартна гра. Ми з вікна часом бачимо, як вони граються – Сірожа та бумеранг: важке сипле дихання, стрімке тупотіння, легкий свист, м’який удар і досадливе:

      – О-йоооо!!!

      Ми, щиро кажучи, вболіваємо за бумеранг…

      А ге-е-ен там, трохи далі – світяться вогники заводу. Дуже активно працює завод, адже попит великий. Бо завод лікеро-горілчаний. І будиночок поблизу стоїть непримітний – Михайла Мухи.

      Коли Михайло Муха мав відлетіти літаком у якесь прекрасне далеке, він виставив на продаж свій будинок. Ну така непоказна хатка – подвір’я нема, садочка нема, лавиці і тієї нема. А ціна – ого!

      – Мухо, ти здурів? Отака ціна за цей сарай? – питає хтось.

      – То не купуй… – ліниво огризався Муха.

      – Так я й не купую, – ображався котрийсь і йшов геть.

      А якось Бардіяш, сусіда, прийшов. Гадав: я хитрий та пронирливий.

      Михайло Муха йому й каже:

      – Чого мнешся, Бардіяше, не пошкодуєш. Буду відлітати, – пошепки додав Муха, – щось покажу. Ти купи-купи, Бардіяше, не будь дурнем!

      І Бардіяш купив не думаючи. Бо таки був дурнем.

      Ну я ж отого Бардіяша знаю. Він був моїм однокласником. І, оцінюючи навіть не його знання, а його дивні витівки, наш математик Володимир Іванович казав:

      – Між тобою, Бардіяше Василю, і здоровим глуздом – сто тисяч кілометрів шляху по бездоріжжю. Ви ніколи не зустрінетесь.

      А тут саме мати Бардіяша, яка подалася на заробітки в Італію, хотіла вкласти зароблене у нерухомість. Але обов’язково порадитися з нею. Само собою, Бардіяш і порадився. З Михайлом Мухою.

      І останнього дня, коли таксі вже очікувало Михайла, той повів Бардіяша… до свого підвалу.

      У темному сирому підземеллі зі стіни стирчала якась тоненька трубочка. А під трубочкою на старій табуретці – трилітрова скляна банка. У банку пові-і-і-ільно так капало.

      – Три краплі… – таємниче прошепотів Муха. – Три краплі за хвилину. Боронь Боже, і не більше! Чуєш, Бардіяше? А то буде непереливки! Ти бачиш – трубочка заклеєна, тут малесенька дірочка. Натікає трилітрова банка за день. Цього тобі – досить. Якщо починає крапати більше… – Муха навіть злякано заплющив очі і притис долоні до щік. – Отож заклей трубочку і рахуй. Тільки три! За хвилину!

      Бардіяш понюхав. Із банки виразно пахло чимось спокусливо-знайомим. Спиртом.

      – То ти втямив, СКАЧАТЬ