Після тебе. Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зморщила ніс від запаху цигарок. Глянула на годинник.

      – Котра година?

      – Ну, кава вже, мабуть, вихолола. Я не знала, чи треба тебе будити.

      – У мене вихідний. – Я потяглася за чашкою. Ще тепла. Я з радістю ковтнула, а потім здивовано глянула на чашку.

      – Стривай-но. Звідки в тебе кава? Я ж замкнула вхідні двері.

      – Я спустилася пожежною драбиною, – пояснила вона. – Грошей у мене не було, так що я розповіла продавцеві в кіоску, з якої я квартири, – він сказав, що ти можеш занести гроші пізніше. О, ти також винна йому за дві булочки з копченою сьомгою та сиром.

      – Та ну? – Я хотіла, щоб мій голос звучав суворо, але раптом захотілося їсти.

      Вона впіймала мій погляд.

      – Ой, а булочки я вже з’їла. – Вона видихнула дим просто всередину кімнати. – У тебе в холодильнику малувато їжі. Тобі справді треба трохи обжитися тут.

      Ця ранкова Лілі сильно відрізнялася від тієї дівчини, яку я минулого вечора знайшла на вулиці. Важко повірити, що це одна й та сама людина. Я повернулась у спальню, щоб повністю вдягтися – чула, як вона прошльопала в кухню, щоб налити собі води.

      – Гей, як тебе… Луїзо! Позич мені трохи грошей? – погукала вона.

      – Якщо це для того, щоб знову нализатися, то ні.

      Вона без стуку зайшла в мою спальню – мені довелося прикритися кофтою.

      – І можна я лишуся тут іще на одну ніч?

      – Лілі, мені треба поговорити з твоєю мамою.

      – Нащо?

      – Мені треба більше інформації про те, що взагалі відбувається.

      Лілі стояла у дверях.

      – Ти не віриш мені.

      Я жестом попросила її відвернутися, щоб я могла застебнути ліфчик.

      – Вірю. Але давай домовимося: якщо ти від мене чогось хочеш, то я маю право знати про тебе більше.

      Я саме натягла футболку, коли вона повернулася:

      – Роби як хочеш. А мені ще треба речі забрати.

      – Що? Звідки? Де ти ночувала?

      Вона вийшла – наче й не чула запитання, – підняла руку й понюхала в себе під пахвою.

      – Можна, я скористаюся твоєю ванною? Від мене страшенно смердить.

      За годину ми вже приїхали в Сент-Джонс-Вуд. Я була навдивовижу виснажена – як подіями ночі, так і дивною енергією, що йшла від Лілі. Вона без упину метушилася, курила – потім раптом замовкала, і повисала така важка тиша, що я майже відчувала вагу її думок.

      – Хто то був? Той хлопець учора? – Я зберігала нейтральний голос та спокійний вираз обличчя.

      – Та ніхто.

      – Ти казала, що він твій хлопець.

      – Ну, значить, хлопець. – Її голос напружився, обличчя не виказувало жодної емоції. Коли ми під’їхали ближче до будинку її батьків, вона схрестила руки на грудях та притисла коліна до грудей. У неї став такий зухвалий погляд, наче вона вже вела з кимось німу битву. Я спочатку сумнівалася, чи правду СКАЧАТЬ