Після тебе. Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

      – Не знаю, – моргнула вона, схиляючи голову. Може, тут не тільки в алкоголі річ? – Тільки якщо я твереза, значить, ти зовсім на лепрекона перетворилася. – Вона поплескала себе по кишенях і щось витягла. – Дивись, що в мене є! – Вона простягла мені наполовину скурений косяк – пахло точно не тютюном. – Давай курнемо, Лілі! Ой ні, ти Луїза. Лілі – це я.

      Вона хихикнула й дещо незграбно витягла з кишені запальничку. Спробувала підкурити косяк не тим кінцем запальнички – не вийшло.

      – Ну добре, час їхати додому. – Я забрала в неї косяк і, не зважаючи на протести, розтерла його ногою. – Я викличу тобі таксі.

      – Але я не…

      – Лілі! – почувся голос.

      Я підняла голову. На другому боці вулиці стояв хлопець. Руки в кишенях, пильно на нас дивиться. Лілі глянула на нього та відвела очі.

      – Хто це? – запитала я в неї.

      Вона роздивлялася свої ноги.

      – Лілі, ходи-но до мене! – У його голосі вчувалося право власності. Він стояв, широко розставивши ноги, – наче навіть здалеку був певен, що вона послухається його. Мені стало моторошно.

      Ніхто не ворухнувся.

      – Це твій хлопець? Ти хочеш із ним поговорити? – тихо запитала я.

      Вона щось пробурмотіла – я нічого не розібрала. Довелося нахилитися ближче та попросити її повторити.

      – Прожени його. – Вона заплющила очі та відвернулася до дверей. – Будь ласка…

      Він почав переходити вулицю, наближаючись до нас. Я спробувала надати голосу максимально владного тону і сказала:

      – Ти вже можеш іти, дякую. Лілі йде зі мною.

      Він зупинився посеред дороги. Я зустріла його погляд.

      – Поговориш із нею пізніше. Добре?

      Я натисла на кнопку домофону і пробурмотіла своєму уявному величезному ревнивому бойфрендові:

      – Так. Може, спустишся та допоможеш мені, Дейве? Дякую.

      Обличчя хлопця не віщувало нічого хорошого. Він повернувся, витяг телефон і низьким голосом почав щось бурмотіти своєму співрозмовникові, не звертаючи уваги на бібікання таксі, яке намагалось його об’їхати. Відходячи далі, він продовжував кидати в наш бік короткі погляди.

      Я зітхнула – дещо нервовіше, ніж очікувала. Не дуже елегантно я взяла Лілі під пахви та з прокльонами затягла її в хол.