Століття Якова. Володимир Лис
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Століття Якова - Володимир Лис страница 21

Название: Століття Якова

Автор: Володимир Лис

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-617-12-2399-8, 978-617-12-1700-3, 9786171223981

isbn:

СКАЧАТЬ того сну не стерпів, відпросився у хазяїна на два дні, тим більше, що Трійця була. Був шлях додому, переправа через Буг, пішадрала через ліс.

      І вечір, коли геть стомлений ступив на батьківський поріг.

      І материн вигук:

      – Сину!

      Припадання її, обмацування, мовби мала бажання впевнитися, що то таки він.

      – Що з вами, мамо?

      – Живий! – мати зойкає, а не каже.

      – А чого б я мав не живим бути?

      – Бо ж…

      І він дізнається: Улянка геть у всьому призналася Тимошеві, і за дитину будущу, і за любощі в лісі, то так їй Федотиха розказала, він її побив, али не крепко, бо ж груба, вже дев’ятий місяць пішов, али сказав, що прощає, що любить Улянку, та й шкандалю не хоче, зате ж його, Якова, вб’є безпремінно, вб’є, навіть грозився на Холмщину поїхати та й там найти.

      – Йди назад, синку, зникай…

      Яків пообіцяв, що зникне. Ще цієї ж поночівки. Вночі справді вийшов з хати. Та вже на вулиці збагнув, куди його шлях проляже.

      Вмирали рештки короткої літньої ночі. У корчах коло річки, біля обійстя Вергунів. Звідти те обійстя, подвір’я добре проглядалося. І поява Улянки рано-вранці з дійницею в руках. Живіт, вже геть великий, добре видно було. Бачив, як до хліва разом із свекрухою пройшла, бо ж у Вергунів не одна, а цілих п’ять корів. Як верталися і про щось говорили. Як вийшов Тиміш на подвір’я, став потягуватися, за хлів пішов, вочевидь, нужду справляти, потім умиватися почав, як Улянка зновика надвір вийшла й рушника чоловікові подала.

      Майнула божевільна думка: вийти із своєї засідки, показатися. Хай уб’є, раз грозився. Він вже навіть підводитися став. І тут зрозумів, що не зробить цього. Не зробить, бо… Бо жити хоче. Щось нове до Улянки почуває, а як його назвати – не знає. Ніби перед собою не кохану дівчину (тепер вже жінку) бачить, а сестру свою. Сестру, котру тре’ оберігати. Як – не знає. Але берегтиме, віднині, може, навік, може, й у спомині.

      – Отче наш, що на небесах, – раптом зашептав. – Нихай святиться ім’я Твоє…

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Підліток (діал.).

      2

      Вагітна (діал.).

      3

      Човен (діал.).

      4

      Учинок (діал.).

      5

      Посварила (діал.).

iVBORw0KGgoAAAANSUhEUgAAAlgAAAMUCAMAAABXValNAAAAGXRFWHRTb2Z0d2FyZQBBZG9iZSBJbWFnZVJlYWR5ccllPAAAAGBQTFRFEBAQIyMjNjY2RkZGVVVVYWFha2trc3Nze3t7g4ODi4uLkpKSm5ubo6Ojq6ursrKyuLi4vLy8wcHBxcXFycnJzs7O1NTU29vb4uLi6Ojo7e3t8fHx9fX1+fn5/Pz8////RAwsPAAAAB10Uk5T/////////////////////////////////////wBZhudqAAJGpklEQVR СКАЧАТЬ