Війна світів. Невидимець (збірник). Герберт Уеллс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дерев звівся димок. Потім ми побачили десь далеко клуб диму, що здійнявся вгору і завис у повітрі. Цієї ж миті під ногами задрижала земля, важкий вибух струсонув повітря, у вікнах будинків шибки розлетілися на друзки, і ми заціпеніли.

      – Он де вони! – вигукнув чоловік у синій куртці. – Там, там! Бачите?! Там!

      Раптово один за одним з’явилися марсіани в металевих панцирах – перший, другий, третій, четвертий: вони звелися шеренгою за лугом, над молодим лісом біля Чертсі, і швидко прямували до річки. Спочатку їхні постаті під ковпаками здавалися зовсім маленькими; вони пересувалися ніби на коліщатах, але зі швидкістю птахів.

      Тоді, рухаючись навскіс до нас, з’явився п’ятий марсіанин. Великі панцирні тіла виблискували під сонцем. Що ближче вони підходили, то більшими ставали. Крайній ліворуч марсіанин, який був найдалі від нас, розмахував високо в повітрі великим ящиком, і жахливий тепловий промінь, який я вже бачив вночі проти суботи, майнув над Чертсі й почав уражати будинки.

      Побачивши цих дивних, швидких і жахливих створінь, натовп над річкою, здавалося, завмер від жаху. Ні вигуків, ні гомону – запанувала могильна тиша. Потім почувся захриплий шепіт і тупотіння ніг, чалапання по воді. Якийсь чоловік, занадто переляканий, щоб скинути з плечей свою ношу, повертаючись, ударив мене ріжком валізи, аж я заточився. Якась жінка штовхнула мене і кинулася щодуху бігти. Я обернувся і також побіг разом з натовпом, хоча страх не затьмарив мого розуму. Тільки єдине – жахливий тепловий промінь – був у мене на думці.

      Треба сховатись у воду! Це порятунок!

      – У річку, стрибайте у річку! – закричав я, хоч ніхто мене й не слухав, і побіг просто назустріч марсіанинові, що наближався до нас.

      Збігши схилом до річки, я кинувся у воду. Те саме робили й інші люди. Човен, переповнений людьми, що тільки-но відчалив, пристав до берега. Каміння під ногами вкрилося слизьким брудом, а річка була така мілка, що я пробіг кроків із двадцять, доки вода сягнула мого пояса. Коли марсіанин уже височів над моєю головою ярдів за двісті, я пірнув. Люди стрибали з човна в річку, і плескіт води віддавався мені у вухах. Інші квапливо вилазили з човнів на берег. Але марсіанин звертав уваги на людей не більше, ніж людина звертає на мурашок, коли наступає на них. Коли, задихаючись, я висунув із води голову, ковпак марсіанина був обернений у бік батарей, що невпинно обстрілювали річку. Велетень крутив якоюсь коробкою, певне, генератором теплового проміння.

      За мить він підійшов до берега і ступив на середину річки; коліно його виставленої вперед ноги уже впиралося в протилежний берег; іще секунда, і страховисько звелося на повний зріст. Але тут шість гармат на правому березі, про які ніхто й не підозрював, бо вони були замасковані край села, відкрили вогонь. Від раптового струсу в мене закалатало серце. Страховисько вже наводило тепловий промінь, коли снаряд розірвався всього ярдів за шість над його ковпаком.

      Від несподіванки я скрикнув. Інших чотирьох марсіан я не бачив і не думав про них – усю мою увагу поглинув цей. СКАЧАТЬ