Все те незриме світло. Ентоні Дорр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з однією защіпкою; з його-то інструментами відімкнути такий – за іграшку. Всередині овес, відра, сонно кружляють ґедзі, але коней немає. Він відчиняє стійло, садить Марі-Лор у кутку й роззуває її.

      – Voilà,[25] – каже він. – Один із гостей щойно завів у вестибюль своїх коней, тож якийсь час тут може смердіти. Але швейцар уже його вигнав. Он він пішов. Бувай, конику! Йди спи до стайні, будь ласка!

      Вираз її обличчя відсторонений. Байдужий.

      За домом городик. У сутінках йому вдається роздивитися троянди, цибулю, листя салату. Полуницю, переважно ще нестиглу. Незрілу білу моркву, обліплену землею. Нічого не ворушиться, фермер із гвинтівкою не з’являється у вікні. Замкар приносить повну пелену овочів, наповнює бляшане відро водою з крана, зачиняє двері в стайню і в темряві годує доньку. А тоді він кладе їй під голову своє пальто й витирає її лице своєю сорочкою.

      Залишається дві сигарети. Вдих. Видих.

      «Подумай логічно. На кожен наслідок знайдеться причина, на кожну проблему – спосіб її розв’язання. До кожного замкб є ключ. Можна повернутися в Париж, можна лишитися тут, а можна піти далі».

      Знадвору долинає м’яке ухкання сов. Віддалений гуркіт грому чи артилерії, а може, й обох.

      – Цей готель дуже дешевий, ma chérie. Його власник за стійкою сказав, що кімната коштує сорок франків за ніч, якщо ми самі подбаємо про постіль. – Він прислухається, як вона дихає. – Тож я відповів: «Звісно, ми так і зробимо». А він: «Гаразд, я принесу вам дошки й гвіздки».

      Марі-Лор усе одно не всміхається.

      – Тепер ми підемо шукати дідуся Етьєна?

      – Так, Марі.

      – Того, який на сімдесят шість відсотків божевільний?

      – Він був із твоїм дідом – його братом, – коли той загинув. На війні. Йому трохи бракує олії в голові – так раніше любили казати. Після цього він став бачити щось дивне.

      – Що саме?

      Тепер скрипливий гуркіт грому звучить ближче. Стайня злегка тремтить.

      – Щось, чого насправді не було.

      Між балками павуки тчуть свої павутини. Нічні метелики б’ються крильцями об віконне скло. Починається дощ.

      Вступний іспит

      Вступні іспити до націонал-політичних навчальних закладів проводять в Ессені, що за тридцять кілометрів на південь від Цольферайна, у душному танцювальному залі, де працюють три величезні обігрівачі. Один з них брязкає і випускає пар цілісінький день, попри численні спроби його вимкнути. Під стелею висять прапори воєнного міністерства, кожен завбільшки з танк.

      Відібраних сотня, лише хлопці. Представник школи в чорному однострої вишиковує їх у шеренгу по чотири. Медалі в нього на грудях дзенькають у такт кроків.

      – Ви, – оголошує він, – намагаєтеся вступити до найелітнішої школи у світі. Іспити триватимуть вісім днів. Ми візьмемо тільки найчистіших, тільки найсильніших.

      Другий представник школи роздає уніформи: білі СКАЧАТЬ