Римські цифри. Михайло Блехман
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Римські цифри - Михайло Блехман страница 6

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Він знову розсміявся. Клара подумала, також кивнула і продовжила, зовсім не засмучено, не зважаючи на невеселість теми:

      – Уже стало, татку, і не ледь-ледь. Обсявили все довкруж. Подивишся на такого: усе ж у нього є, то чого йому ще треба? Чого ж він казиться? Ну, був би якийсь нещасний, голодний, або ще якийсь-там, а то ж, ген, стільки ситих сявок – глузду не добереш! Буття ж має визначати свідомість, а воно поводить себе непередбачувано, як перезріла дівиця.

      – Ну ось, а ти збираєшся їх захищати?

      Клара знову недовго подумала.

      – Якщо не існуватиме altera pars, значить, сявки перемогли.

      – Сявки no pasaran! – весело підняв стиснутий кулак Зіновій. Інша рука в кулак не стискалася: три пальці відірвало під Сталінградом, разом зі шматком рукояті кинджалу, коли вони ішли, вірніше, бігли, мороз був скажений, в рукопашну і він зчепився з дивовижно дужим фріцем.

      – Мабуть, – Клара зітхнула, – є категорія людей, котрим призначено бути сявками. Як деяким – холопами, скільки не відміняй холопство. І скільки потому не стріляй у тих, хто його відмінив.

      – Та й хто такий – сявка? – стенув плечима Зіновій. – Той же самісінький холоп, тільки ситий та не битий… Але проблем довкола і без того вистачає, донечко. Сявки – не найбільша, ти ж знаєш…

      Клара похитала головою:

      – Це, таточку, все з однієї опери, усе – ланки одного ланцюга. Маленький сявка – маленькі проблеми. Великий – великі.

      Зіновій зітхнув: ще й які!.. Поставив іншу платівку – Шульженко.

      – Молодець, землячко! – похвалив Зіновій. – Скільки часу не мине, ніякий прогрес не замінить мистецтво.

      Клара замислилася ще довше. Подивилася у вікно, повз їхні вікна саме проїзджала «четвірка», акуратно тримаючись штангами за електричні проводи. Темно-коричневий дерматин сидінь так затишно пахне, але зараз тимчасово – не для Клари, а для не чисельних пасажирів: у суботу вранці в тролейбусі народу небагато.

      – Знаєш, татку, я гадаю, – промовила вона, помовчавши, – що прогрес і цивілізація – це зовсім різні поняття. Більше того, вони – протилежні. Чим більше прогресу, тим, врешті-решт, менше цивілізації… Мистецтво – це частина цивілізації, як, скажімо, Римське право. Або «Війна і мир».

      Зіновій теж помовчав перед тим, як відповісти:

      – Прогрес, якщо його довести до абсурду, оберне мистецтво на самодіяльність. Зробить його хорошим для всіх – на будь-який смак, як пиріжки з лівером.

      – Саме так! – погодилася Клара. – А хіба може бути культура масовою? Масовим може бути тільки невігластво… не приведи, Господи, аби настали такі часи, коли «Війна і мир» подобатиметься усім. Усім – значить, нікому.

      – Або твій улюблений Бенедиктов, – додав Зіновій.

      Клара розсміялася:

      – Якщо сявки скажуть, що їм подобається Толстой чи Бенедиктов, я і того, й іншого розлюблю на знак протесту.

      – А якщо вони дуритимуть просто? Хіба ж СКАЧАТЬ