Що впало, те пропало. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пішли, тому скажу відверто. – Тут він подумав, чи відомо містеру Жовтому про головне правило бесіди між людьми: коли хтось заявляє, що говоритиме відверто, у більшості випадків збирається брехати швидше, ніж кінь іде риссю. – Мій гаманець на комоді в спальні. У ньому трохи більше від вісімдесяти доларів. Ще на камінній полиці керамічний чайник…

      Він показав. Містер Синій пішов подивитися, але містер Жовтий не ворухнувся. Містер Жовтий продовжував розглядати Ротстайна, очі за маскою здавалися майже веселими. «Не спрацювало», – подумав Ротстайн, але від свого не відступався. Тепер, прокинувшись остаточно, він був не тільки переляканий, але й злий, хоча добре розумів, що цього краще не виказувати.

      – Там я тримаю гроші на домашнє господарство. П’ятдесят-шістдесят доларів. Це все, що є в будинку. Беріть і йдіть.

      – Йобаний брехун, – відгукнувся містер Синій. – У тебе є набагато більше, хлопче, і ми це знаємо, повір мені.

      Тут, наче це була вистава й настав час для його репліки, містер Червоний закричав із кабінету:

      – Бінго! Знайшов сейф! Здоровенний!

      Ротстайн знав, що людина в червоній масці знайде його, і все одно в нього впало серце. З його боку було безглуздо зберігати гроші готівкою, і робив він це через нелюбов до кредитних карток, чеків, акцій, трансферних документів – до всіх тих спокусливих ланцюгів, які приковують людей до колосальної та загальноруйнівної американської кредитно-видаткової машини. Але готівка може стати його порятунком. Готівку можна замінити. Записники, усього їх понад сто п’ятдесят, – ні.

      – Комбінацію. – Містер Синій, не знімаючи рукавичок, клацнув пальцями. – Називай.

      Ротстайн був до того сердитий, що міг і відмовитися, – якщо вірити Іоланді, гніватися для нього було природно («Навіть, напевно, у колисці»), – але він утомився й був наляканий. Якщо відмовитися говорити, вони все одно виб’ють із нього комбінацію. У нього навіть може статися черговий серцевий напад, і це його вже напевно вб’є.

      – Якщо я назву комбінацію, ви заберете гроші й підете?

      – Містер Ротстайн, – вимовив містер Жовтий із добротою в голосі, яка здавалася щирою (і від того гротескною), – у вашій ситуації не раджу торгуватися. Фредді, тягни мішки.

      Ротстайн відчув легке дихання прохолодного повітря, коли містер Синій, він же Фредді, вийшов через двері кухні. Містер Жовтий тим часом знову почав посміхатися. Ротстайну ця посмішка вже здавалася огидною. Ці червоні губи.

      – Ну ж, генію… Викладай. Швидше почнемо, швидше закінчимо.

      Ротстайн зітхнув і з пам’яті назвав комбінацію від «Гардолла»[1] у шафі кабінету. «Три наліво два оберти, тридцять один направо два оберти, вісімнадцять наліво один оберт, дев’яносто дев’ять направо один оберт і назад на нуль».

      Губи за жовтою маскою розтягнулися ширше, оголивши зуби.

      – Я міг би здогадатися. Це дата твого народження.

      Поки Жовтий переказував комбінацію людині в шафі, Ротстайн СКАЧАТЬ