Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кобзар. Вперше зі щоденником автора - Тарас Шевченко страница 44

СКАЧАТЬ й мене хоч били,

      Добре били, а багато

      Дечому навчили!

      Тма, мна знаю, а оксію

      Не втну таки й досі.

      Що ж вам скажуть? Ходім, сини,

      Ходімо попросим.

      Єсть у мене щирий батько

      (Рідного немає) —

      Дасть він мені раду з вами,

      Бо сам здоров знає,

      Як то тяжко блукать в світі

      Сироті без роду;

      А до того – душа щира,

      Козацького роду,

      Не одцуравсь того слова,

      Що мати співала,

      Як малого повивала,

      З малим розмовляла;

      Не одцуравсь того слова,

      Що про Україну

      Сліпий старець, сумуючи,

      Співає під тином.

      Любить її, думу правди,

      Козацькую славу,

      Любить її – ходім, сини,

      На раду ласкаву.

      Якби не він спіткав мене

      При лихій годині,

      Давно б досі заховали

      В снігу на чужині,

      Заховали б та й сказали:

      „Так… якесь ледащо…“

      Тяжко, важко нудить світом,

      Не знаючи за що.

      Минулося, щоб не снилось!..

      Ходімо, хлоп’ята!

      Коли мені на чужині

      Не дав погибати,

      То й вас прийме, привітає,

      Як свою дитину.

      А од його, помолившись,

      Гайда в Україну!»

      Добридень же, тату, в хату!

      На твоїм порогу

      Благослови моїх діток

      В далеку дорогу.

С.-Петербург, 1841, апреля 7

      Інтродукція

      Була колись Шляхетчина,

      Вельможная пані;

      Мірялася з москалями,

      З ордою, з султаном,

      З німотою… Було колись…

      Та що не минає?

      Було шляхта, знай, чваниться,

      День і ніч гуляє

      Та королем коверзує…

      Не кажу Степаном

      Або Яном Собієським:

      Ті два незвичайні —

      А іншими. Небораки

      Мовчки панували.

      Сейми, сеймики ревіли,

      Сусіде мовчали,

      Дивилися, як королі

      Із Польщі втікають,

      Та слухали, як шляхетство

      Навісне гукає.

      «Nie pozwalam! Nie pozwalam!» —

      Шляхта репетує,

      А магнати палять хати,

      Шабельки гартують.

      Довго таке творилося,

      Поки не в Варшаві

      Запанував над ляхами

      Понятовський жвавий.

      Запановав та й думав шляхту

      Приборкать трошки… Не зумів!

      Добра хотів, як дітям мати,

      А може й ще чого хотів.

      Єдине слово «nie pozwalam»

      У шляхти думав одібрать,

      А потім!.. Польща запалала,

      Панки сказилися… Кричать:

      «Гонору слово, дарма праця!

      Поганець, наймит москаля!»

      На ґвалт Пулавського і Паца

      Встає шляхетськая земля,

      І разом сто конфедерацій.

      Розбрілись конфедерати

      По Польщі, Волині,

      По Литві, по Молдаванах

      І по Україні;

      Розбрілися та й забули

      Волю рятувати,

      Полигалися з жидами

      Та СКАЧАТЬ