Горить свiча. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

      Князь завмер, ніби йому відібрало мову. Стояв непорушно і, здавалося, не дихав. Лише було видно, як розширювалися зіниці його очей та з лиця поволі стікали залишки рум’янців і воно ставало жовто-восковим.

      Завмерли і бояри у нього за спиною. І гридні, і городяни, що темною стіною товпилися довкола, теж притихли. Що відповість князь?

      А Михайло Всеволодович все мовчав.

      Вагався? Чи був такий приголомшений, що втратив дар мови? Чи роздумував, як відповісти?

      Мовчанка затягувалася. Добрині навіть здалося, що князь схитнувся і ось-ось упаде. Як йому допомогти – підхопити, підтримати?

      Та тут із князівського почту виступив і став поруч з князем високий худий чоловік. Одягнутий він був скромно – в баранячий кожух та кудлату баранячу шапку. З-під шапки виступав гострий посинілий ніс. На тонкій зморшкуватій шиї висів на шнурку, вибившись із-під рідкої цапиної бороди, срібний хрест.

      – Княже, не погоджуйся! – вигукнув він. – Це обман! Не відчиняй воріт клятим моавитянам!

      Князь від того вигуку аж здригнувся, ніби пробудився від сну.

      – Радиш, Федоре, не піддаватися? А що ж тоді? Чи не буде нам гірше?

      Боярин Федір з молодих літ був найближчим другом і порадником князя і мав на нього великий вплив. Глибоко віруючий фанатик-аскет, він разом з княжим духівником отцем Іваном заронив у душу неміцного тілом і податливого духом князя безмежну віру в триєдиного Бога, любов і прив’язаність до православних обрядів, а разом з тим став порадником і в мирських ділах.

      – Хай і гірше буде, але ми повинні оборонятись!

      – Але ж їх багато! Чи ж зуміємо відбитись?

СКАЧАТЬ