Горить свiча. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

      – Заради волі я ладен на все! – вигукнув Добриня. – Що я маю зробити?

      Менгу прижмурив очі, так що вони стали такі вузенькі, ніби прорізані осокою.

      – Я хочу взяти Киюв і посилаю туди послів, щоб умовили киян піддатися мені по добрій волі, без спротиву. Ти підеш з ними – товмачем… Від тебе у великій мірі залежатиме – відчинять кияни мені ворота чи ні. Якщо умовиш їх відчинити, не проливши крові, вважай, що з тієї хвилини ти вільний і можеш, мов птах, летіти на всі чотири сторони світу! Захочеш залишитися в Киюві – будеш моїм баскаком[21]. Захочеш повернутися додому – вільному воля… Ти мене зрозумів?

      – Як не зрозуміти?.. – схилив у низькому поклоні чубату голову полоненик.

      – Отже, підеш?

      – Піду, хане, – і Добриня опустив очі, щоб Менгу не помітив радісного блиску і не передумав.

      – Ойє! От і добре! Зараз тобі принесуть пристойний одяг, що личить послові каана, і ти з сотником Жокте вирушиш до золотоверхої столиці орусутів… Іди!

      2

      З тривожно-гнітючим і одночасно тривожно-радісним почуттям у серці ступав невільник Добриня услід за своїм господарем, десятником Жадігером, що мав приготувати майбутньому посольському товмачеві все необхідне для виконання його важливої місії.

      «Воля! Воля! – бухала в його голову збурена кров. – Неждано! Негадано! Неймовірно! Я можу стати вільним! Вільним! І ніхто вже не періщитиме камчею по спині, не штурлятиме, щоб швидше повертався, не кидатиме, мов собаці, шмат протухлої конини чи баранячий маслак… Невже це буде? Невже це не сон?»

      Але тут же серце стислося від іншої думки: «Зачекай! Чого радієш? Чи ти гаразд уторопав, за віщо хан обіцяє тобі волю? Чи ти подумав, що станеться з Києвом та киянами, якщо допоможеш йому в цьому чорному ділі? Адже за рік мунгальського полону, що виявився незрівнянно тяжчим за половецький, ти надивився на кров, на пожежі, на смертовбивства та погроми, ти знаєш, що чекає тих, хто обороняється, і тих, хто піддається по добрій волі, – для всіх один кінець: смерть, полон, насильство, довічне рабство!»

      Із важких роздумів його вивів різкий окрик Жадігера:

      – Боголе, чекай мене тут! Я хутко вернуся… Ось теплий прогній, – і, зареготавши, монгол показав на паруюче плесо чистої води, – можеш покупатися, якщо не боїшся холоду! А потім одягнешся в нове… От тільки не сказав каан, у який одяг тебе нарядити, – у монгольський, кипчацький чи орусутський?

      – Давай орусутський – у ньому я почуватиму себе зручніше. Та й у моїх земляків до мене буде більше довіри.

      – Мабуть, я так і зроблю, – погодився Жадігер. – Орусутського одягу у нас зараз хоч відбавляй! Ой-бой!

      Десятник був веселий, балакучий і поблажливий до раба, бо завдяки йому став раптом відомий самому каанові, а це означало дуже багато – може, навіть прямий шлях до вищих щаблів у війську… Він підморгнув боголові, на якому раніш і ока не зупиняв, круто повернувся на міцних розкарякуватих ногах і, коливаючись, швидко подався до своєї сотні.

      Добриня СКАЧАТЬ