Мері та її аеропорт. Євген Положій

Чтение книги онлайн.

      – А що це за собака такий страшний? – спитала Тетяна і торкнулася рукою чорної статуетки на книжковій полиці.

      – Це Анубіс, єгипетський бог мертвих.

      – Абуніс? Навіщо мертвим боги?

      – Анубіс. Він бог царства мертвих. Він охороняє їх, – уточнює Герман. Його тіло ще дихає теплим ліжком та її поцілунками.

      – Та від кого ж їх треба охороняти? Вони ж мертві!

      – Від злих духів. Людині ніде немає спокою. Ні в цьому світі, ні на тому, тому потрібні боги, які б її скрізь охороняли. Так вважали давні єгиптяни.

      – А ти як вважаєш? – Вона почухала Анубіса за довгим собачим вухом.

      – Я вважаю так, – Герман посміхнувся, відкинув її руде волосся і ніжно почухав за вухом.

      Сусіди та їхня цікава роль

      – Так, шановні громадяни, зараз ви – поняті і будете присутніми при обшуку у квартирі вашого сусіда, Германа С, який разом зі своїм товаришем застрелив минулого понеділка п'ятьох людей на вулиці Першотравневій.

      Сусіди Германа тихо стояли в коридорі. Здавалося, слова міліціонера заткнули їхні завжди балакучі роти, немов кляпи.

      – Проходьте, будь ласка, – оперуповноважений у турецькій шкіряній куртці з комірцем типу «баран» показав рукою в бік кімнати. – У вашій присутності ми зняли з дверей печатку, тобто у квартирі з того самого моменту нікого не було…

      Пані Польська, яка просто не могла пропустити такий важливий захід, і Митрофанович, що потрапив у цю халепу досить випадково, – як не дивно, більше нікого із сусідів не виявилось удома, хоча зазвичай все було навпаки, – сіли біля вікна на стільці, які з кухні їм приніс міліціонер.

      – Почнемо? Квартира невелика, тому довго ми вас не затримаємо, – міліціонер вмостився у великому кріслі, бо стільців у Германовій квартирі виявилось тільки два, взяв зі столу книжку, глянув на назву, щось сказав із цього приводу, дістав з портфеля папір і ручку. Двоє молодих міліціонерів почали обшук.

      І пані Польська, і Митрофанович уперше були присутні при такій процедурі і поводилися тихо. Поспішати їм було нікуди, бо президент сьогодні ані по радіо, ані по телевізору, на превеликий жаль пані Польської, не виступав, а Митрофановичу при самій лише думці, що новий клей, який він придбав позавчора і яким він дві години тому міцно склеїв табуретку, може виявитися негодящим, ставало погано. Тому вони були уважними, сиділи мовчки, враженнями не обмінювались, крутили головами, СКАЧАТЬ