Мері та її аеропорт. Євген Положій
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мері та її аеропорт - Євген Положій страница 15

Название: Мері та її аеропорт

Автор: Євген Положій

Издательство: Фолио

Жанр: Современные любовные романы

Серия:

isbn: 978-966-03-4487-7

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Першого разу з незнайомою жінкою гарний секс рідко коли вдається. Але того разу стався виняток. Може, вплинули регулярні Германові тренування, може, її професіоналізм, а може, просто так склалося, і їм пощастило, зірки зійшлись у ту обідню минулопонеділкову пору, врешті-решт, усе вийшло добре, усе вийшло природно, небагато слів, багато емоцій і насолоди. Герман завжди із задоволенням згадував такі хвилини, у них, йому здавалося, було багато справжнього. Потім він іще раз прийняв душ, Тетяна пішла. Не поспішаючи, він також одягнувся, подивився у вічко, чи немає пані Польської, вийшов, зачинив двері і пішов незвично тихими сходами на вулицю. Прямо перед під'їздом стояв жовтий «фольксваґен-жук». Таких машин у їхньому місті він досі не бачив, тому глянув на номери. Номери були українські, які точно, він не звернув уваги. Усе це, за винятком візиту Тетяни та сцен небанального сексу, Герман і розказав слідчому Романову. Він просто не надав значення тому, що «фольксваген» стояв біля під'їзду, от і все. До чого взагалі тут він, як це кореспондується з ним, із Германом?

      – А не треба так нервувати, це зайве, – голос слідчого Романова був спокійним. Герман уважно стежив за його рухами, шукав у словах підтексти, але, здавалось, Романов був упевнений у тому, що казав. Навіть надмірно впевнений. – Значить, ситуація в тебе така, – продовжив Романов. – Алібі немає: був ти дома чи не був, одному Богові відомо. І…

      – А мотив, який же в мене був мотив? – Герман криво посміхнувся і перевів очі зі слідчого на календар «Комп'ютерів». У подальшому потрібно все ж не погоджуватись з макетами, які пропонують клієнти, дивитись соромно!

      – …і бували ви в тій квартирі неодноразово: спробували придивитись, розрахувати все. Пояснюю і показую. – Слідчий дістав із ящика столу візитку Германа, на якій простим олівцем було написано: «Понеділок, о 13.15, офіс». – Ви були неуважними – це лежало прямо на столі перед убитою, Вікторією М. Ви випадково залишили цей речовий доказ. Такі ось деталі й відрізняють професіоналів від дилетантів… У вас була зустріч призначена, зустріч начебто по роботі. До речі, у вашому службовому журналі півроку тому зафіксовано замовлення від їхньої контори… Тому вони і відкрили вам двері. Це у вас цікава ідея була… Вони двері відкривали тільки людям перевіреним і знайомим…

      – Міліціонеру, наприклад…

      – Досить базікати! Твій подільник, придурок, Журавльов Вадим, – Герман сіпнувся, як від удару током, – в усьому зізнався. Ось його свідчення. Читай!

      Герман обережно взяв чотири папірці. Віддруковано машинкою, з помилками. Глянув відразу в кінець. Там стояла дата, вчорашнє число, від руки, нерозбірливо, майже дитячим почерком: «З моїх слів записано вірно», – і підпис. Вадим Журавльов. Увесь текст Герман одразу осмислити не зміг, навіть загальної суті. Пробігся очима взагалі. Потім спробував читати уважно, з самого початку, не поспішаючи. З написаного виходило, що він, Герман С, і Вадим Журавльов, його давній приятель, за попередньою згодою, детально розробивши план, убили СКАЧАТЬ