Мері та її аеропорт. Євген Положій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подумав, що в словах Сашка є сенс і здоровий глузд, але він не уявляв, як може власноруч підписати документ, де б зізнавався у вбивстві, неважливо скількох, людей. Від самої думки про це в нього по спині пробігли мурахи.

      Слідчий Романов та його цікава пропозиція

      – Це дуже просто, – пояснював йому слідчий Романов, – ти береш ручку і пишеш, як убивав, за яких обставин, які мотиви. Я тобі все розповім, ти не хвилюйся. Але проблема в тому, що я особисто вважаю, що ти це й без мене добре знаєш.

      Герман перевів погляд з календаря «Комп'ютери для офісу та дому», який він власноруч зробив у грудні, на слідчого. Від того, що навіть у міліції є його робота, Герману стало приємно, хоча особисто йому цей макет ніколи не подобався.

      – Ви чудово знаєте, що я ні в чому не винний, – відповідав Герман, – завтра вранці тут буде мій адвокат. Ви можете мене бити, але це – безглуздо, я…

      – Розумієш, громадянине Германе, – ми б'ємо тих, хто справді невинний. Ми і про тебе таке думали.

      Але от обставини… – Романов смачно затягнувся сигаретою. Потім повільно, ніздрями випустив три кільця диму. Герман уперше за день відчув, як він хоче курити, – …обставини серйозно змінились. Точніше, ми виявили деякі факти. Тож моя пропозиція така: ти пишеш чистосердечие зізнання, суд дає тобі п'ятнаху, ми забезпечимо пом'якшувальні обставини, не хвилюйся, довічного ув'язнення ти не отримаєш. Керівництво та преса заспокоюються, а ми спокійно, без тиску та вереску, продовжуємо слідство. Якщо ти винний – відсидиш своє і вийдеш, якщо ні – то вийдеш максимум через рік. Ну як? – І пригостив Германа сигаретою.

      Герман закурив. Хвилі перед очима продовжували свій нескінченний рух, накочуючись на стіл слідчого. Він подивився на стелю, на стіну, на календар і згадав той злощасний понеділок, коли світ йому здавався особливо сірим і ненависним. Він пізно прокинувся, валявся в ліжку, читав Муракамі, потім гучно ввімкнув музику, Los Lobos. Зробив зарядку. Потім пішов у ванну прийняти душ. Los Lobos просто розривав квартиру роколатинським драйвом. Крізь шум води він ледь почув дзвінок у двері. Звісно, він і не збирався відчиняти. Дзвонити перестали. Він витерся рушником із зображенням єгипетського бога Тота, накинув халат і вийшов у коридор. У двері знов подзвонили. Тихенько, щоб не було чутно, він підійшов і глянув у вічко. Дивно, але замість дядька з «Обленерго» Герман побачив привабливу дівчину, в якій упізнав рудоволосу сусідку, старшу Кальченкову доньку. Трохи повагавшись, він відчинив двері.

      – Я перепрошую, – сказала рудоволоса, – я прийшла у гості до сестри та батьків, – ні з ким дитину залишити… Вона зараз спить.

      Вона зробила паузу і спитала, чи можна зайти.

      – Так, звісно, – відповів Герман. Вона була симпатична. Зранку цього іноді досить, щоб запросити дівчину додому. Він згадав, що інколи мріяв про неї перед сном.

      – …у вас музика дуже гучна. Але добра музика, – вона посміхнулась, – я СКАЧАТЬ