Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свої війська та населення (за часів імператора Авреліана, 270–275 рр.), у 270–271 рр. германці оселилися на берегах Дніпра (Данапра, Борисфену), Дону (Танаїсу), Дунаю (Данубія, Істра), завдали смертельного удару по Боспорському царству та Ольвійському полісу. В гірській частині Таврики, недалеко від Херсонесу Таврійського, готи й герули заснували маленьку державу з центром у фортеці Дорос-Дорі на горі Мангуп, прийняли православне (ортодоксальне, нікейське) християнство. Під назвою Феодоро Кримська Готія проіснувала до 1475 р., коли її завоювали турки-османи. Під тиском готів синдо-меотське населення азійської частини Боспору переселилося до Криму, де змішалося зі своїми далекими родичами скіфами.

      Як писав у VI ст. готський історик Йордан, готи в Скіфії та Дакії зіткнулися з племенами венетів (в Карпатських передгір’ях, у верхів’ях Вісли), склавенів (між Істром-Дунаєм, Данастром-Дністром та Вісклою-Віслою), антів (між Данастром-Дністром та Данапром-Дніпром), яких більшість сучасних вчених вважає слов’янами. Антський вождь-князь Бож (Боз, Бус – «вождь») загинув у боротьбі з германцями (про це нагадав автор «Слова о полку Ігоревім» багато століть пізніше). Слов’янами, мабуть, були й борани (сіверяни?), які спочатку жили біля Істру-Дунаю, а в ІІІ ст. в Приазов’ї. В Північному Причорномор’ї, Приазов’ї та Подунав’ї готи зіткнулися не тільки зі слов’янами, але й із сармато-аланськими, кельтськими, можливо, фінно-угорськими та балтськими племенами. Готські королі об’єднали під своєю владою величезну кількість племен, що мешкали між Балтійським та Чорним морями, між Приазов’ям та Карпатами. З Північного Причорномор’я готи та їхні васали здійснювали напади на східні провінції Римської імперії. Головним етносом (народом) в Готській державі (чи союзі племен) були остроготи (остготи, східні готи). Центр її знаходився на північно-західному узбережжі Чорного моря. Найбільшої могутності ця держава досягла у IV ст. за часів короля Германаріха (Херменеріга, 351–376 рр.) з роду Амалів.

      Серед готів в ІІІ ст. почало розповсюджуватися християнство аріанського типу. Каппадокієць Ульфіла (Вульфіла, 311–383 рр.), який потрапив у полон до везеготів ще дитиною, був ними вихований, став хрестителем та єпископом готів і переклав Біблію готською мовою.

      У 375 чи 376 р. готи зазнали поразки від гуннів. Можливо, центральноазійські племена сюнну (хунну), з якими воювали китайці в епоху «Чжань го» («Царств, що змагаються», V – ІІІ ст. до н.е.), в епоху династії Цинь (імператор Цинь Шихуанді (221–210 рр. до н.е.) навіть наказав побудувати Велику стіну для захисту від нападів сюнну), в епоху династії Хань (202 р. до н.е. -220 р. н.е.), та гунни ефталіти (білі гунни, гунни з Семиріччя), з якими воювали шаханшахи Ірану з династії Сасанідів у Vor., були їхніми родичами. До союзу гуннських племен, вірогідно, входили тюркські, ірано-сакські, фінно-угорські етнічні групи, а потім приєдналися слов’яни та германці. У 360–370 рр. гунни з’явилися на землях аланів на Північному Кавказі та поблизу Дону. У 375 р. гуннська кіннота вирушила на Захід. Старий король Германаріх загинув у СКАЧАТЬ