Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Нагадаємо, що в 334 р. до н.е. цар Македонії Олександр (336–323 рр. до н.е.), син підкорювача Еллади Філіппа ІІ (359–336 рр. до н.е.), почав завоювання Перської держави. Його походи, під час яких були підкорені країни від Східного Середземномор’я до долини ріки Інду, тривали до 324 р. до н.е. В 323 р. до н.е. Олександр Македонський помер у Вавилоні. Македонські полководці в запеклій боротьбі розділили його величезну державу між собою. Так з’явилися на Сході елліністичні держави – Сирійське (царство Селевкідів) та Єгипетське (царство Птолемеїв) царства та інші.

      У ІІ ст. до н.е. Ольвія опинилася під протекторатом царя Кримської Скіфії Скілура. З кінця ІІ ст. до н.е. до 70-х років І ст. до н.е. вона перебувала під владою запеклого ворога Риму Мітрідата VI Євпатора («Благородного», 121/120-63 рр. до н.е.) – царя елліністичної Понтійської держави (Понт – малоазійська країна на південному узбережжі Чорного моря), який походив з перського царського роду Ахеменідів. Приблизно у 55/48 р. до н.е. Ольвія була розгромлена гето-дакійськими племенами під проводом Буребісти. Наприкінці І ст. н.е. місто відродилося під владою сарматських царів Фарзоя та Інісмея. В середині ІІ ст. до н.е., за римського імператора Антоніна Пія (138–161 рр. н.е.), там були розміщені римські війська. За імператора Септимія Севера (193–211 рр.) Ольвія увійшла до складу провінції Римської імперії Нижня Мьозія, але зберігала автономію (самоврядування). Наприкінці ІІІ ст. н.е. Ольвія була зруйнована германцями-готами. Життя в «Щасливому» місті остаточно завмирає не пізніше другої чверті IV ст.

      Приблизно в 480 р. до н.е. поліси, розташовані по обидва боки Боспору Кіммерійського, об’єдналися під владою династії архонтів Пантікапею Археанактидів. Так почало створюватися Боспорське царство. Поліси зберігали автономію. Головним містом був Пантікапей. Столицею азіатської частини Боспору вважалася Фанагорія (біля сучасного селища Сінне на Таманському півострові). В 438–437 рр. до н.е. правителем Боспору став фракієць(?) Спарток, який започаткував династію Спартокідів. Спартокіди були архонтами грецьких міст Боспору та царями місцевих племен (індоарійського походження?) – синдів, меотів, торетів, дандаріїв та ін. Територія Боспорського царства у IV ст. до н.е. обіймала Керченський і Таманський півострови, Східне Приазов’я, пониззя Кубані, а також дельту Дону, де було засновано поселення для торгівлі з тубільцями (тепер тут с. Єлизаветівка), а згодом – і місто Танаїс (поблизу сучасного хут. Недвигівка, Танаїс – стародавня назва Дону). СКАЧАТЬ