Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Історія України. Дитяча енциклопедія - Отсутствует страница 15

СКАЧАТЬ Еета Кірка. Дочка мікенського царя Агамемнона, який очолював ахейське військо під час війни з Троєю, Іфігенія була жрицею богині Артеміди (Діви) в Тавриці (Криму). Таким чином, перші контакти греків з населенням Північного Причорномор’я відбулися ще в Мікенську епоху. Проте активна колонізація відбулася у VII–VI ст. до н.е. Її учасниками стали як греки-іонійці (Іонія – область на егейському узбережжі Малої Азії), так і греки-дорійці, предки яких наприкінці ІІ тис. до н.е. витіснили іонійців в Малу Азію.

      Найвищими органами законодавчої влади в полисі були народні збори (збори повнолітніх чоловіків-громадян) та постійно діюча рада. Виконавча влада складалася з різних колегій – магістратур або окремих службових осіб – магістратів, які обиралися на народних зборах на певний строк (як правило, на один рік).

      Найбільшими правами користувалися колегії архонтів, які скликали народні збори, стежили за станом фінансів, керували іншими колегіями. Існували спеціальні колегії. Колегія стратегів займалася військовими справами, колегія агораномів – торгівлею, колегія астиномів – благоустроєм міста та ін. Окремі магістрати – гімнасіархи (гімнасій – давньогрецький спортивно-навчальний комплекс з бібліотекою), глашатаї, секретарі, жерці тощо – керували конкретними міськими закладами. Діяли й судові установи. У судочинстві брали участь судді, які обиралися на народних зборах, свідки, обвинувачі, захисники. Наймогутнішими полісами Еллади в V ст. до н.е., після війн з персами (490–454 рр. до н.е.), були демократичні Афіни (цей мегаполіс володів Аттікою в Середній Греції, підпорядкував деякі інші території, очолював Делоський морський союз) та аристократична Спарта (дорійці-спартанці володіли Лаконікою та Мессенією на півострові Пелопоннес, корінне населення було їхніми рабами-ілотами). Спартанці та афіняни суперничали за гегемонію (панування) в Елладі.

      Чому стародавні греки в VIII–VI ст. до н.е. почали селитися за межами Еллади?

      По-перше, необхідно уточнити, що поліс – це не тільки рабовласницьке місто-держава з фортецею на пагорбі (акрополем – «верхнім містом»), але й громада.

      Родини громадян поліса володіли землею за межами міста (на хорі). Кількість населення збільшувалася, землі всім не вистачало. Тоді частина громадян переселилася з поліса-метрополії («міста-матері») в заснований десь на узбережжі Середземного або Чорного морів поліс-колонію, навколо якого було багато землі. До того ж у полісах велася постійна боротьба між прибічниками демократії («народовладдя», така форма державного ладу, яка передбачає можливість усіх громадян брати участь в управлінні державою, тобто всі громадяни мали право бути обраними на посади магістратів) та аристократами (в перекладі аристократія – «влада благородних», тобто знатних громадян). Часто в колонії переселялися представники партії, що програла в політичній боротьбі.

СКАЧАТЬ