Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Історія України. Дитяча енциклопедія - Отсутствует страница 14

СКАЧАТЬ Могила на Запоріжжі. В Чортомлицькому кургані, висотою 19,5 м і довжиною окружності близько 350 м, були поховані цар, цариця, 6 воїнів та 11 коней. В похованнях царя і цариці було знайдено велику кількість цінних речей – мечів, колчанів зі стрілами, головних уборів і одягу з прикрасами, решток кінської упряжі, коштовного металевого посуду. Значна частина цих предметів зроблена із золота та срібла.

      Культура причорноморських скіфів була частиною культурного світу іраномовних кочових племен. Місцеві традиції та взаємодія з античною культурою також позначилися на розвитку культури степовиків. Стрижнем скіфського мистецтва є так званий звіриний стиль. Зображення оленів, гірських козлів, пантер, вовків, птахів, риб, сцени боротьби між тваринами прикрашають зброю, кінську упряж, предмети побуту. Обриси тварин вражають динамізмом і точністю передачі властивих їм рис. Скіфи залишили й пам’ятки монументального мистецтва – кам’яні зображення скіфських пращурів у вигляді суворих стражів (так звані «скіфські баби»). Яскравою археологічною пам’яткою скіфів-саків Сходу є курган Аржан в Туві.

      Дикий кабан із Хоминої Могили

      Ваза з кургану Чортомлик

      Завдяки зображенням на дорогоцінному посуді, знайденому в царських курганах, ми маємо уявлення про зовнішній вигляд, побут скіфів. Наприклад, якщо уважно придивитися до зображення людей на срібній чаші з Гайманової Могили (можливо, це сини Таргітая з відомого скіфського міфу), то можна побачити, що вони одягнуті в каптани, вузькі штани, м’які шкіряні черевики. Одяг був пристосований для їзди верхи, добре захищав від спеки й морозу. На золотій пекторалі з Товстої Могили можна побачити сцени скотарського побуту.

      Скіфи були не тільки скотарями-«млекоїдами», а й хоробрими воїнами. Про що розповідають нам зображення скіфських воїнів на золотому гребінці із кургану Солоха? Основу скіфського війська становила легкоозброєна кіннота – лук зі стрілами, короткий меч-акинак і спис вправно діяли в руках своїх володарів і супроводжували їх до потойбічного світу. Головною ударною силою були важкоозброєні вершники, захищені панцирами, панцирними штаньами, шоломами й щитами.

      Іраномовні сармати також залишили після себе кургани в степах Євразії, зокрема й на території України (наприклад, поховання біля селища Пороги Ямпільського району Вінницької області).

      Сарматські племена брали участь у Великому переселенні народів першої половини І тисячоліття н.е., яке зруйнувало Західну Римську імперію (в V ст. н.е.), а з нею й античний світ. Лише Східна Римська імперія – Візантія – ще тисячу років зберігала залишки античної культури.

      Від Ольвії до Пантікапею

      Населення Північного Причорномор’я не тільки співіснувало та воювало з державами античного світу, але й багато століть співробітничало.

      Контакти почалися ще на світанку цивілізації Стародавньої Еллади СКАЧАТЬ