Название: Розбійницькі скарби: Казки про розбійників
Автор: Сборник
Издательство: Фолио
Жанр: Сказки
isbn: 966-03-2798-6
isbn:
Одного вечора довго грали, попились і полягали дуже пізно. Розбійник, роздягаючись, скинув сорочку і сховав у постелі на самому споді, а шаблю поклав біля себе. Жебрак також ліг собі у кут, склавши під голову свою стару, сиву кожушину.
Як вони твердо заснули, жебрак вибрав з торби свій гострий ножик, поліз під постіль розбійника і зачав вирубувати в дошці діру. Як вирубав так, що містилася рука, посяг і витягнув сорочку та зразу взяв на себе. Далі опоясав шаблю і гукнув на всю хату:
– Гей, вставайте на розплату!
Збудились вони від сну, мати зірвалася з ліжка і питає:
– Це ти, сину?
– Я, і, як бачите, з очима!
– Ex, мудрий ти, мудрий, коли ти бачиш світ, – каже йому розбійник, вставши з постелі.
– Якої смерті хочеш? – питає парубок розбійника.
– Якою тобі люба дяка, тільки прошу тебе, не карай мене так, як я тебе покарав, – просив його розбійник.
– Добре! – відповів юнак, витягнув шаблю і зрубав йому голову.
Взяв матір за руку, завів до одної кімнати і прикував до стіни на ланцюг. Далі, прикотив дві порожні бочки і каже до матері:
– Тут маєте дві бочки на сльози, одна за розбійником, а друга за мною, бо ні одного з нас більше не побачите.
Потім напік сухих вівсяних ощипків, поставив воду, замкнув і відійшов шукати батька.
Ходив, бродив по всій державі, переночував між людьми і, нарешті, в одному селі довідався, що в пекаря працює якийсь чужинець вже понад дванадцять років.
Віднайшов він його і в ньому спізнав свого батька. Зразу взяв його і повіз додому.
По дорозі один одному оповідали свої пригоди. Батько сказав, що знайшов таку велику біду, з якої був би не виліз без сина. А син все оповів за матір і за себе…
Нарешті прибули туди, де була ув'язнена мати юнака. Увійшли до хати і перше дивились, за ким скільки наплакала сліз. Дивляться: за розбійником повна бочка, що аж переливається, а за сином, не тільки, що бочка порожня, але й клепки на ній порозсихались…
– Так отак ти поводилась, люба жінко?! – сказав чоловік, а далі й каже: – А тепер будь тут на ланцюгу до кінця світу!
Відібрали від неї воду та ощипки, які ще були, замкнули двері назавжди, і вона за декілька днів з голоду померла. Син з батьком пішли до царя, де їх привітали з великою радістю.
Юнак оженився з молодшою, а батько взяв старшу царську дочку. Зробили гарне весілля. Старий цар згодом помер і царювання передав молодому зятеві, що живе й царює собі ще й дотепер, коли не помер.
Як пан наймитові відслужував
Найнявся один парубок до багача пасти вівці та худобу, а той питається першого дня: що захочеш за службу в мене? Каже парубок:
– Нічого не захочу. Гроші, маєтки СКАЧАТЬ