Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Заходять до хати, а там сидить хлопчина і ще менша дівчинка. Тоді вже нічого не брали в голову на них. Розвішали рушниці по стінах, сіли собі вечеряти. Коли повечеряли, старший наказав:

      – Ану, хлопці, підіть у пивницю і принесіть пива.

      Троє скочили в пивницю і принесли три бочки пива.

      Старший почав бесіду з Іванком:

      – Коли ти вип'єш цілу бочку пива, то лишишся живим.

      На то Іванко каже:

      – А ви зробіть наперед самі, аби я бачив – як.

      Старший зупинився коло бочки, вдарив перстом у дно, вибив його, підняв бочку і випив усе пиво.

      То-то був хлопчище!

      – Ну, випий ти!

      Іванко став, і коли мізинцем ударив у бочку, обручі порвалися і пиво розіллялося. Розбійники схопили свою зброю, обскочили Іванка й закричали:

      – Підіймай угору руки!

      Іванко засміявся:

      – Послухайте, люди, думаю, перед смертю ви дозволите мені побавитися шаблею.

      І коли витяг свою шаблю, то нараз відтяв одинадцять голів. Старший був хитрий, впав у кров, і йому лиш вухо Іванко сягнув. Зібрав хлопець розбійників і позносив у порожню хижу, а сам рушив по других кімнатах. В одній стільки золота, що тільки посередині лишилася вузенька доріжка; у другій – одежа, яку собі задумати; а у третій – хліба, муки, сала – всього, що потрібно. Хіба лише пташиного молока нема. Коли Іван оглянув ґаздівство, каже служниці:

      – Дівчино, як ти сюди потрапила і чия ти?

      – Я того й того царя дочка. Ходила у школу, що на краю міста. Розбійники напали на мене і взяли із собою. Так я вже шість років тут перебуваю.

      – Коли вмієш писати і розумієшся у світі, можеш іти додому.

      Дівчина подякувала хлопцеві й зібралася йти. Тоді Іван каже до сестри:

      – Тут маєш ключі від кожної кімнати. Бери, що тобі треба…

      Лише від тої комірчини, де лежали розбійницькі трупи, ключа їй не дав. А сам пішов оглянути довколишній ліс. Не сиділося йому, бо почував у собі дуже велику силу, не боявся раз нічого, бо гадав, що вбив усіх розбійників. Але коли хлопець пішов з дому, старший розбійник став на ноги й покликав Маріку:

      – Маріко, чуєш?

      – Що вам треба?

      – Будь така добра, піди до криниці, принеси води й пусти її крізь ключову дірку.

      Маріка послухала. Пустила воду крізь замок, а він відімкнувся. Розбійник помив вухо живлющою водою, і вухо зрослося. А Маріці каже:

      – Чи ти хотіла би мене за свого чоловіка?

      – Хотіла би, – мовила Маріка.

      – Але ми не можемо побратися. Лише коли захочеш згубити свого брата. Як він прийде додому, ти прикинься хворою і кажи, що їла б вовче м'ясо. Він піде межи вовків, його розірвуть.

      Перед печерою росла чарівна груша, котра чи зимою, чи літом зацвітала, коли хто приходив. Старший виглянув надвір, а груша цвіте. Заскочив до хижини, де були порубані розбійники. А Іванко заходить і бачить: сестра в постелі йойкає.

      – Що СКАЧАТЬ