Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подав матері руки, і вона їх зв'язала. Сіпнув він раз і розірвав.

      Зв'язала вона йому ще сильнішим мотузом удвадцятеро, але вже не мав сили розірвати. Тоді вона гукнула на розбійника:

      – Гей, чоловіче, ходи сюди і вбий собаку за те, що він побив стільки людей.

      До купальні увійшов розбійник з шаблею і сорочкою юнака на плечах і промовив:

      – Ти вбив дев'ятдесят дев'ять моїх приятелів, тепер скажи, якою смертю хочеш помирати?

      – Убий паскуду на смерть! – кричала мати.

      – Ні, досить, як виколю йому одне око, – сказав розбійник, підійшов до нього і таки його шаблею виколов йому око.

      – А я виб'ю йому і друге, – скрикнула мати і вдарила його в око так, що й друге йому випливло.

      – Що ти наробила? Адже ж він тобі рідний син! – обурився розбійник, а далі й додав: – Мені він великого лиха заподіяв, а я ж його не караю так, як ти, хоч він тобі на світі стільки добра зробив!

      – Все одно, нехай здихає, хай згине, мені ти потрібен, а не він, – відповіла безсумлінна мати.

      Взяв розбійник нещасного сліпого хлопця на плечі і несе. Несе полем, несе лісами, далі переносить через один хутір і думає собі, що має з ним робити! Лишити його на дорозі жаліє, бо сліпий юнак не дасть собі ради.

      – Радше кину його у глибокий колодязь і не бідуватиме на світі, – думав він.

      Вкинув сліпця в глибокий колодязь, а сам зібрався і пішов.

      Парубок впав в глибину, але так щасливо, що не розбився. Води там не було, а замість неї знаходилося там гадяче гніздо. Притиснув він нехотячи хвіст молодому гадові, а той його вкусив. Стара мати-гадюка почала кричати:

      – Хто посмів ужалити сліпця?! Зразу його вилікувати!

      Гадюки почали його лікувати і годувати. Точили землю, збирали корінці і в писках приносили йому їжу та пхали просто в рот.

      Одного дня прийшли робітники працювати на поле та, щоб гасити свою спрагу, в колодязь спустили відро по воду. Замість води витягли сліпого юнака, бо сліпець вхватився відра і дав себе витягнути. Робітники, як це побачили, зі страху повтікали і донесли цареві, що з колодязя замість води витягли живу людину. Бідний сліпий парубок тримався обрубин колодязя і повільно виліз.

      Загріло на нього сонечко, і він відпочивав на моріжку. Незабаром прибули і дві царські дочки, щоб узяти бідного юнака в свою опіку. Дивляться на нього, оглядають, і каже старша:

      – Цей юнак дуже подібний до того, що мене вирятував із гадячої шкіри.

      А молодша й собі каже:

      – А справді, такий самий вирятував і мене від розбійників.

      З цієї розмови довідався він, що то ті самі дівчата, яким він допоміг.

      Повезли його в палац, доглядають і піклуються ним. Переглядають кишені і там знайшли по півперсня.

      Так вони довідались, що він є тим самим, якому можуть завдячувати своєю свободою.

      – Чи ж я тобі не казала, що ходи ти зі мною? – говорила старша.

      – Не докоряй йому, – каже молодша, – він не винуватий.

      Увійшов СКАЧАТЬ