Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ це люди як сунуть з хат – з кочергами, рогачами, з лопатами… Хто що запопав… У вовка аж дух сперло, так перелякався (непереливки вже йому) та потихеньку до свині:

      – Скажи, чого це стільки народу біжить?

      – Та це ж, – каже, – для тебе.

      От народ як ізсадив вовка, як почав пірчити, то вже йому й їсти не хочеться: насилу живий вирвався! Як дерне – та прямо до Бога.

      – Боже, – каже, – милостивий, Боже милосердний! Дай чого-небудь хоч кришечку попоїсти, а то от-от віку кінець!

      Бог каже:

      – Піди, там он іде кравець, – нападеш та й поживишся.

      Ледве потюпав. Перестріває на дорозі:

      – Здоров, чоловіче!

      – Здоров!

      – Казав Бог, щоб я тебе з’їв.

      – А ти що таке, що станеш мене їсти?

      Каже:

      – Вовк.

      – Брешеш, – собака!

      – Ні, – каже, – їй-богу вовк!

      – Та й малий же, – каже, – з біса; ану, я тебе поміряю.

      Та як укрутить у хвіст руку – давай міряти аршином! Міряв його, міряв, – уже тому вовкові й дихати не хочеться, а він усе його міряв. – Аршин і вздовж і вшир! – Поти міряв, що аж хвіст у руці зостався… Вовк як чкурне! Та вже годі до Бога, та побіг до вовків:

      – Вовчики-братіки! Таке і таке лихо!

      Вони давай гнатися за тим кравцем. Що тут у світ робити? Бачить – біда! Аж стоїть дерево; він на те дерево заліз аж на саму верховину. А вовки так те дерево й оступили, так зубами й клацають.

      Бідний вовк і каже:

      – Ні, – каже, – братці, нічого з цього не буде! От як зробимо: я стану на землі, а ви все на мене, все на мене – один зверх одного, аж поки досягнемо вражого сина…

      Стали один зверх одного – така драбина! Тоді верхній:

      – Ану злазь, вражий сину, будемо тебе їсти!

      – А-а! – каже, – вовчики-братіки, помилуйте мене, не їжте!

      – Ні, – кажуть, – не можна: злазь!

      – Стривайте ж, – каже, – я на схід душі хоч табаки понюхаю.

      Тільки що нюхнув, та – ачхи! А спідньому вчулося, він верхнього міряє та каже: аршин! Він як присяде, – так усі й покотились. Отака купа! А він тоді драла!.. Вони за ним; піймали й розірвали. А чоловік тоді зліз з дерева.

      – Спасибі, – каже, – Богу, що не допущено душі християнської лютому звірові!

      Та й пішов собі безпечно додому, та й живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. І я там був, мед-вино пив, по бороді бігло, а в роті нічого не було.

      От вам казка, мені бубликів в’язка, мені колосок, а вам грошей мішок.

      Бійка вовків із свиньми

      Здибався вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з’їсти». Пацюк каже до вовка: «То моя річ». Тогди скочив вовк до пацюка та й до карку; а пацюк вовка за ноги. Як зачав торгати, взяв під себе, ледве вовк вирвався. Як ся вирвав та й каже: «Чекай, я тобі покажу; я собі закличу кілька вовків, та й ми тебе роздерем». А пацюк каже: «Ну, ну, добре». Тогди вовк як завив. Прибігло д нему з десять вовків та й кажуть: «Чо потребуєш?» – «Тут я казав пацюкові, що маю його з’їсти, а СКАЧАТЬ