Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поки прийде коза, щоб підслухать, як вона буде співать, і щоб собі перейнять її голос і причот.

      Незабаром прийшла коза і заспівала:

      Козеняточка, мої діточки,

      Одмикайтесь, одчиняйтесь,

      Ваша матінка прийшла,

      Молочка вам принесла!

      Козенята пізнали свою матінку, одчинили їй і похвалились, що до них хтось приходив і хотів обмануть їх. Коза нагодувала діток і наказала їм, щоб вони нікому не одчиняли, а щоб вони не помилились, розказала їм, як вона буде причитувать надалі. Коза переночувала дома, а на ранок чуть зоря подалась пастись.

      Вовк, дождавшись ранку, став думать, як би ж його умудриться, щоб голос свій підвести під козинячий, а далі почав пробувать свій голос. Завив раз – дуже товсто; завив другий раз – теж не підходе під козинячий голос. Він затяг третій раз самим тоншим голосом, а все ж таки під козинячий не підходив.

      Бігла мимо лисиця. Почула вовче завивання і спинилась. Підійшла до його поближче і пита:

      – Чого ти, вовче, виєш, чи ти дуже зголодав?

      – Та се я, сестричко, пробую свій голос; надибав козинячу хатку та ніяк не доберусь до них, не одчиняють, кляті, дверей, пізнають по голосу, що не їх мати. Так я хочу підібрать ноту, щоб заспівать по-козинячи.

      – Ні, вовче, так діло твоє не вигоре; коли хочеш посмакувать козинятинки, так попрохай мене, я тебе научу.

      – Научи, спасибі тобі, я тобі оддячу.

      – А що ж ти мені даси?

      – Та як доберусь до козенят, так і тобі одного дам.

      – Ні, так я не згодна: коли там діло буде, а я зараз їсти хочу; ти принеси мені гуску, тоді научу, як голос поправить.

      Вовк погодився, побіг добувать гуску. Довгенько вовк никав понад річкою в очереті, все підкрадавсь до гусей і вже надвечір піймав одну гуску. Миттю примчав до лисиці, оддав їй подарунок і каже:

      – Ну, тепер, сестричко, научи, як поправить голос.

      – А от що, вовче: іди ти до коваля і попрохай його, щоб він тобі насталив голос. Тоді ти будеш уміть співать по-козинячи.

      – А де ж я буду того коваля шукать?

      – А он там край села кузня стоїть, туди і йди.

      Вовк послухав лисиці, пішов до коваля. Підійшов до кузні і каже:

      – Чоловіче, настали мені голос, щоб я міг співать по-козинячи.

      – А що ж ти мені за це даси?

      – Та я ж не знаю, що ти з мене возьмеш, грошей у звірів не бува, подарунок який-небудь принесу тобі.

      – А от що, вовче, принеси ти мені пару гусей, тоді я насталю голос; тільки щоб гуси були живі.

      Вовк помчавсь до річки і почав шастать по березі в очеретах. Забовтавсь бідняга по самі уші, а таки піймав пару гусей, взяв їх обох за крила і повів до коваля. Вовка оскома брала на гусей, хотілось самому їх поїсти, та треба було добиться свого. Приніс гусей до коваля й каже:

      – Ну, чоловіче, подарок тобі уже приніс, скоріш стали мені голос.

      – Добре, вовче, тепер можна взяться і за роботу. Ти, вовче, стань поближче до ковадла, висолоп подужче язик та заплющ очі, а я зараз налагодю, СКАЧАТЬ