Пандем. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ родичами в мене буде окрема розмова… Бо, розумієш, ти бачиш людей категоріями, групами: «родичі», «пацієнти», «пасажири»… Я бачу кожного окремо. Тільки людина. Етикетки не мають значення… Тому не буде законів. Закон зрівнює».

      Бабуся, що сиділа по сусідству, тепер розглядала п’яного на сидінні навпроти; щось глибоко особисте було в її погляді.

      «Як з цим?»

      «Просто. Він питиме – наче воду. І з тим самим результатом. І ніколи не сп’яніє – ні від чого».

      «Усе вино на світі перетвориться на воду?!»

      «Ні, вино залишиться вином… Проте діятиме на кожну людину по-різному. Весела ейфорія – так, буде. Сп’яніння до непритомності – ні. Мозок, характер, печінка, воля питущої людини збережуться».

      Поїзд пригальмував. Зупинився посеред тунелю. У вагоні було дуже тихо – напружена, неприродна тиша.

      «Пандеме? Що там?»

      «Попередній поїзд відстає від графіка».

      «Ти можеш його підштовхнути?»

      «Ти вважаєш, що треба?»

      Поїзд засичав, як велика змія. Рушив.

      «Це ти?»

      «Ні, він сам».

      «Де межа твого втручання?»

      «Вона ж не врита в землю, як паркан. Залежить від обставин».

      «А якщо хтось спробує вбити? Як зупиниш?»

      «Словом. Я співрозмовник».

      «А якщо не вийде?»

      «Зумію зупинити інакше».

      «Як?»

      «Наприклад, він послизнеться і впаде».

      «Це піддавки. Він же не може весь час послизатися…»

      «Вогнепальна зброя поламається… вся, по всіх усюдах. А тих, хто лізе з ножем до чужого горла, доведеться трохи заспокоїти… ти не проти?»

      «Природна агресія… каструвати суспільство, підмінити живе – ляльками…»

      «Ніхто нікого не позбавляє природної агресії. Гризіться, будь ласка, та тільки без калічення. Ніяких смертей на ринзі».

      За вікнами була вже нова станція. Поруч з нетверезим громадянином сів великий школяр, такий широкоплечий, що громадянин, ображено ощирившись, засунувся в кут сидіння.

      «Подивись на цього хлопчика, Кіме. Він уміє зовсім не думати. Точніше, він думає тільки про те, що бачить, та ще іноді про жінок, які незабаром будуть усі його. Це нещасне, втиснене в землю створіння, а тепер же в нього є майбутнє…»

      «Тепер це вже буде щасливе створіння і воно злетить до неба?»

      «А він добрий хлопчик, не підлий. У нього буде, як і в тебе, улюблена робота, кохана дружина… Він не винен, що в роду у нього вервечка алкоголіків, що дитинство його минуло під крики й лайку в брудному дворі, в остогидлому домі і в поганій школі… він такий самий, як ти. Я дам йому шанс».

      Розділ шостий

      – Це з приводу Лерки, – голос сестри Олександри був трохи напружений. – Я знаю, ти ще у відпустці, у тебе є час.

      – Я приїду через годину, – сказав Кім.

      …Отже, Лерка. У тіні сестри Олександри, СКАЧАТЬ