Цифровий, або Brevis est. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

      – Де мій комп’ютер?!

      – Ми його продали, – сказала мама, і відразу чомусь стало ясно, що вона не бреше.

      У Арсена потемніло в очах. Його диск. Його жорсткий диск. Він ніколи не зберігав паролів… Наче відчував. Але його файли… Його програми…

      – Ви відформатували диск? – запитав він пошепки.

      – Покупець сказав, що відформатує сам. Що там у тебе? Іграшки?

      Без паніки, сказав собі Арсен. Дані по собаках у мене на флешці. Особистість Міністра зберігається на сервері гри. Імовірність, що той, хто принагідно купив старий комп, зрозуміє, що саме попало йому в руки… украй мала. Проте існує.

      – Слухайте, – Арсен облизнув губи. – Ще не пізно. Поверніть його. Якщо треба, я доплачу, – він аж зрадів з правильної ідеї. – Мені потрібний мій комп’ютер. Ви не розумієте, що ви зробили.

      – Ні, ми розуміємо, – батько дивився повз нього. – Ти божеволієш. Є тільки один спосіб зіскочити з цієї голки – кинути зразу!

      Батько раптом ступнув уперед і взяв Арсена за плечі:

      – Послухай, синку. Так багато гарного в житті. Кіно, книжки, дівчата… Ковзанка… Хочеш, на ці канікули поїдемо в Париж? Я забронював готель на нас трьох. Ти ж хотів у Париж?

      Арсен вивільнився:

      – Мені потрібний мій комп. Терміново.

      – Ти його не одержиш, – батько жестом зупинив маму, котра хотіла щось сказати. – Це наше останнє слово.

      – Телефон клієнта?

      – Що?

      – Телефон того, хто купив мою машину?!

      – Арсене…

      – Що ви зробили! – він зрозумів, що втрачає владу над ситуацією цілком і остаточно. – Що ви…

      Він кинувся до дверей. Батько спробував його втримати, Арсен вирвався з несподіваною силою. Мати відсахнулася.

      – Ти бачиш?! – закричав батько. – Ти бачиш, що з ним діється! Він несамовитий!

      Арсен схопив з вішалки свою куртку.

      – Арсенію, стій! Ти нікуди не підеш!

      – Я піду! – тепер він верещав, мов дитина. – Я піду! І ви одержите, що хотіли!

      – Стій!

      Батько був сильніший, проте він не уявляв собі Арсенової рішучості. Чотирнадцятилітній підліток, доведений до розпачу, може стати сильним, як загнаний у кут пацюк. Арсен вирвався, обірвавши застібку на куртці, і вилетів на сходовий майданчик.

      Батько не став його доганяти.

      Надворі йшов сніг. Од вітру зразу ж навернулися сльози. Арсен біг, на ходу марно застібаючи куртку, намагаючись себе переконати, що не плаче, просто вітер і сніжинки б’ють в очі. За кого вони його мають – за дебіла? За шмаркате маля?

      Блискавка на куртці зламалася. Були ще кнопки, якими Арсен давно не користувався – металеві блямби, тугі й незручні. Зрештою, зійде й так. Не вмирати ж од запалення легенів батькам на зло?

      Незабаром він засапався й перейшов на крок. Він давно не бігав, не грав у футбол і не катався на велосипеді – тут батьки мали рацію. Фізична СКАЧАТЬ