Цифровий, або Brevis est. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сказав Арсен, прокручуючи подумки варіанти. Мирна угода. Скандал. Істерика. Сльози… Щире каяття. Ігнорування. – Мамо, знаєш, що за статистикою вперше пробують наркотики в тринадцять років? А мені вже чотирнадцять.

      – Що?!

      Він домігся першої маленької перемоги. Матір вибито з колії. Усе, що вона заготувала, йдучи в його кімнату, розсипалося. Заготовка пропала.

      – Знаєш, сучасні наркотики… Іноді досить одного уколу… А травичку покурити – це взагалі звичайна річ.

      – Ти… – вона схопилася за одвірок.

      – Я в житті не пробував, – сказав він з чистою совістю. – Я не наркоман. Я не п’ю. Навіть пива. У нас півкласу курить по пачці на день… А я курю?

      Мати мовчала. На її бліде лице помалу верталася краска.

      – Прошу тебе, тільки не нервуйся, – тихо сказав Арсен. – У мене була криза, так. Тепер усе гаразд. Я все здам. Класна дуже кричала?

      – Ні. Вона тільки дивувалася, чому тебе немає.

      – Мамо, я все владнаю.

      Вона відступила на крок. Недовірливо примружилась:

      – Та ти ж нам брехав цілий місяць. Прикидався, що йдеш до школи, а сам…

      – Я був удома, мамо. Не тинявся по казино, не сидів у підвалі. Не спускав гроші на автомати.

      – Обіцяй мені, що завтра підеш до школи!

      – Обіцяю, – він навіть не затнувся.

* * *

      Він поставив будильник на шосту й за годину встиг зробити кілька найважливіших справ. Відправив останньому клієнтові пароль до його нового собаки, зайшов у розплідник, узяв двох аліментних щенят. Яскравого, схожого на сетера, майже цегляно-червоного, назвав Крас. Другого, пухнатого й білого, хотів назвати Умка, але передумав і прописав у рядку імені: Спартак. Витратив хвилин двадцять, навчаючи обох відгукуватись на імена. Навчив; тепер вони мчали до нього по зеленій луці, висолопивши язики, у захваті підкидаючи на бігу задні лапи, варто було набрати в командному рядку: «Крас! Спартак!»

      Йому жаль було їх, але справи – головне. Нехай учаться розважати себе самі; Арсен закрив «собачу» програму й цілком зосередився на справах Міністра. Створив на своєму акаунті нову особистість, підкреслено позбавлену індивідуальності, натяг чорну маску на типове лице манекена й послав з візитами. Туга калитка на поясі свідчила про платоспроможність.

      Новостворена особистість обійшла одну за одною три адреси. Після третьої розмови калитка з пояса фігури зникла. Підходила восьма ранку. Арсен закрив гру, вимкнув комп’ютер і вийшов снідати.

      Батько підвіз його до порога школи. Не докоряв, і взагалі здавався неуважним і замисленим. Арсен з важким серцем зайшов у шкільний вестибюль: його дивувало, що сотні людей готові марнувати безцінний час так бездарно й нерозумно.

      Він висидів чотири уроки. Потім тихенько взяв у гардеробі свою куртку й, закинувши на плече напівпорожній рюкзак, вийшов надвір.

      Сьогодні п’ятниця.

      Його однокласники курили на лаві, ні від кого не ховаючись, на землі стояли порожні пляшки СКАЧАТЬ