Цифровий, або Brevis est. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й сонячне, з глибокими барвами неба, відлунням далеких дзвонів, відблисками на флюгерах та нескінченними пташиними співами. Міністрові захотілось прогулятися – зрозуміло, в плащі з каптуром, що приховує лице. Прогулянка допоможе зібратися з думками.

      Стукали черевики, шуміли фонтани, скрипіли вози. Виходили на роботу ліхтарники, і ліхтарі уздовж вулиці загорялися тьмяним до часу світлом. Походжали стражники, зупиняли приїжджих, вимагали посвідку на проживання. Столиця розрослася, й так багато віртуального люду рвалося сюди з намальованих провінцій, що мерія – з подачі Квіні – запровадила податок на перебування в місті. Міністр носив на плащі жетон-дозвіл, і стражники до нього не чіплялися.

      На розі стояв знахар у сірій хламиді. Судячи з барв головної пов’язки – початківець.

      – Що чутно в місті? – написав Арсен у віконці чату. Знахар помахав рукою:

      – Сьогодні Асамблея в наших кровопивців… Слухай, купи в мене гриби для відварів. Дешево продам.

      – Сам без грошей.

      – Жаль… Там на майдані якийсь шухер, страчують когось чи що.

      – На сьогодні не призначено страт, – сказав Міністр. Що-що, а такі речі він знав напевно.

      – Тоді, може, жертву приносять. Там зібралося душ кількасот, біля храму Чорної Богині.

      – А, – сказав Міністр.

      Він знав ці сумнівні розваги – темні маги приносили в жертву своїм богам заново створених персонажів, здебільшого, білявих дівиць. Безневинно – все одно, що розчленувати ляльку; Арсен відчував огиду до жерців-катів. Переважно це були підлітки, тупі недорозвинені діти, не здатні ні на що, крім брудних фантазій. Утім, він визнавав за ними право грати, як заманеться.

      Вхід на майдан оточили стражники і пропускали роззяв крізь вузьку прогалину між двома перекинутими возами. Тут аншлаг, подумав Арсен, простий люд розважається по-своєму, поки ми плетемо інтриги на наших Асамблеях; спочатку він хотів обійти майдан, однак тепер передумав. Йому стало цікаво.

      Персонажі всіх станів юрмилися, обмінюючись жестами. У віконці чату конвеєрною стрічкою повзла балаканина. Міністрова фігурка, загорнута в плащ, неквапливо пробиралася серед безлічі інших фігурок; ось відкрився вхід у храм – парадні двері у вигляді черепа з широко роззявленим зубатим ротом. Арсен підійшов саме вчасно: з храму на поміст коло входу виповзла процесія, два маги в чорних плащах і між ними – напівгола дівчина.

      Арсена вразила якість промальовування. Його Міністр, багато разів допрацьований, був менше схожий на живу людину, ніж ця одноразова лялька. Стегна її, кощаві й анітрохи не привабливі, огортав клапоть тканини – куценька спідничка до колін, ще один клапоть прикривав плоскі груди. Дівчина йшла, оглядаючись, спотикаючись, кожен її жест був натуральний, без натяку на звички запрограмованого, намальованого персонажа. Її худе лице було наче натерте блискучою пудрою.

      – На славу Чорній Богині! – проголосив СКАЧАТЬ