Вежі мовчання. Євген Положій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Юрій Олексійович цілком упорається. А на підставі чого вся ця каша? – Рад подумав, що це таки досить дивний збіг, адже він рівно дві години не міг сюди пробитися крізь юрбу страйкарів. – Як таке можливо?

      – Кримінальну справу відкрили, ось як! – НІ був, безумовно, збентежений і збуджений. – Поки що – тільки за фактом. Інкримінують контрабанду, а під прицілом – начальник зовнішньоекономічного відділу Ігор Букреєв. Він зараз саме у відрядженні.

      Родіон подумав, що, в принципі, на цьому можна ставити крапку і йти в готель збирати речі. Для розрулювання екстремальних проблем у холдингу давно успішно працює спеціальна група людей. Єдину корисну справу, яку він ще міг тут зробити, – так це хіба що закрити тему з газетою. Втім, спочатку варто подзвонити безпосередньому начальникові, Валері Івченку. Можливо, і цим не доведеться займатися, хоча, якщо чесно, думка про візит до газети викликала приємні асоціації, при вдалому збігу обставин вона обіцяла зустріч із Євгенією. Тобто хоча б сьогоднішній вечір можна використати на всі сто, бо, як не крути, це відрядження, яке відірвало його від сімейних проблем, виходило зовсім порожнім.

      – Я подробиці погано знаю поки що, – продовжував НІ, – але як тільки що-небудь стане відомо, я відразу повідомлю. У Київ ми вже доповіли, так що ви не хвилюйтеся!

      – Та я й не хвилююся, – відповів Рад, хоча це було неправдою, – це вам хвилюватися треба!

      – Нам усім хвилюватися треба, Родіоне Костянтиновичу! – гаряче заперечив НІ. – Це ж наша спільна справа!

      – Саме так. Карна, – похмуро зауважив Рад.

      – Та дурниці це все, немає там нічого! Грошей вони хочуть, як завжди! – образився НІ. – Залагодимо. Ви нам допоможіть краще з газетою впоратися. Стирчить, зараза, як скабка в дупі, а шеф мало не кожного ранку питає!

      – До речі, Назаре Івановичу, – змінив тему Рад, – а як ваше прізвище, даруйте за цікавість? А то на дверях таблички немає, візитку ви мені не дали, незручно виходить: ви є, а прізвища немає! – пожартував Родіон і відразу пожалкував, бо зрозумів, що вліз на якусь заборонену територію, куди влазити було не варто. НІ відразу насупився, наїжачився, почервонів, як буряк, недобре так подивився на нього й різко кинув:

      – Ну навіщо вам моє прізвище, ми що, в армії, чи що? А візиток у мене немає і не було ніколи, не люблю я їх!

      – Це що, службова таємниця? – така несподівано бурхлива реакція НІ Родіона неабияк потішила.

      – Хріняка моє прізвище. Хрі-ня-ка! – випалив особіст по складах, і його обличчя остаточно стало схожим на розрубаний уздовж червоний буряк.

      Дивно, подумав Родіон, така доросла людина, такий поважний полковник СБУ в запасі, а поводиться як хлопчисько, чесне слово.

      Абревіатура ініціалів Назара Івановича остаточно набула тепер закінченості й виглядала досить кумедно – НІХ.

      Головний юрист заводу Юрій Олексійович Перетятько сидів за робочим столом, підпираючи руками підборіддя, і байдуже дивився у вікно. На столі перед ним лежав чистий аркуш СКАЧАТЬ