Вежі мовчання. Євген Положій

Чтение книги онлайн.

      – О, – сказав Лев, – я бачу, у нас сьогодні не просто друг, а великий друг!

      Рад не образився. Він розумів, що потрапив у цілком незнайоме середовище, більше того, середовище, в яке він ніколи не прагнув потрапити, вже краще на завод роботягою, ніж сюди, до таких, як цей Лев, мегамурзик-інтелектуал, який не знає, що таке чистота й порядок і як чесно заробити собі грошей на наркотики. Від них – усі проблеми. Проте сьогодні він чомусь почувався навіть у такій компанії добре. Цілком можливо, тому, що крім готелю йти йому було нікуди, а разом із Женею – то й поготів нікуди. Він приготувався потерпати й навіть на якийсь час стати частиною цієї богемної атмосфери, що-що, а мімікрувати він умів завжди пречудово. Проте навіть перші почуті фрази дали йому зрозуміти, що сильно напружуватися сьогодні не доведеться. Він справді почувався чомусь легко й безтурботно, можливо, перший раз за останній тиждень, а можливо, і за останні кілька років, хоча чим викликано саме сьогодні такий його дивний стан, пояснити не міг. Однак Радові цілком вистачило одного погляду на Женю, щоб переконатися – дійсно, так і є, зараз йому добре. І віскі тільки полегшувало життя, хоча Родіон абсолютно не почував себе нетверезим, навпаки, чим більше він пив, тим дзвінкішою й чіткіше ставала реальність, а бадьорість духу піднімалася до «а-а» піднебесного ступеня. Він давно помітив: хоч що й хоч скільки він би не пив у компанії гарних людей за приємною бесідою – ранком голова ніколи не боліла. Але якщо пити навіть найкращі напої з людьми, які тобі не симпатичні, а розмова складається напружено, то голова болітиме обов'язково. Йому, як правило, так і випадало останніми роками – пити з кимось з необхідності, по роботі, у справах. Друзі у нього давно вже закінчилися, лишилися тільки товариші по службі, з якими він легко сходився, але, як тільки доля їх розводила, зв'язок втрачався. Та й ніколи йому було товаришувати.

      Але ці незнайомі люди викликали його симпатію. До того ж, незабаром усі кудись поділись, і вони залишилися втрьох: він, Женя й Лев, і розмова пішла вже зовсім задушевна, хоча про що говорили конкретно, Рад у повному обсязі потім так і не зміг згадати, у пам'яті залишилося тільки Левове словоблудство щодо вбивства на Хіросімі.