Вежі мовчання. Євген Положій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чесний третій плюс, шикарна дівка, хіба що трішки повненька, але це її не псувало, скоріше, навпаки, додавало відвертості й перцю.

      – А що ви робили в приймальні?

      – Хотіла одержати коментар Червоного Дона з приводу кримінальної справи щодо контрабанди.

      – Одержали?

      – Не дав, сволота! Він зі мною після однієї статті тільки у суді через адвокатів спілкується.

      – Навіщо ж приходили, якщо знали, що не дасть?

      – Робота така.

      – А що за стаття? – поцікавився він, вдаючи необізнаність.

      – Потім як-небудь розповім. Нічого цікавого.

      Родіон замислився, і навіть другий кухоль «Старопрамен» не охолодив його думок щодо кримінальної справи, про яку згадала журналістка. Про це він нічого не знав, хоча начебто мав би.

      – Я цього вам ніяк не можу поки що сказати, конфіденційна інформація, – вибачилася Євгенія. – От якби Червоний Дон прокоментував, тоді без проблем. Тим більше, ви, наскільки я розумію, юрист холдингу, тому ми перебуваємо по різні боки барикад…

      – Ну, не по такі вже й різні! – Рад вирішив розвинути заводську тему. – Я, наприклад, хотів би зам'яти цю справу із судом до газети. Є така буква у мене в електронній записній книжці. Можна з вашим головним редактором зустрітися?

      Він записав телефон, і далі вони вже розмовляли про все підряд. Вечір був як вечір, такий же, як і десятки інших вечорів, які він проводив у компанії з дівчатами. Єдина його незвичайність полягала у тому, що Родіон відчував, що час від часу губить нитку розмови й каменем провалюється чи то в якусь шпарину, на дні якої його гойдають хвилі, чи то в глибину цих бісівських карих очей, що обіцяють дещо значно цікавіше, аніж погойдування на хвилях. Він завжди любив дощ, струмочки, ріки, води яких біжать, рухаються в одному напрямку. Але в дитинстві йому найбільше хотілося почути голос величезного океану. Він ніколи не бачив океану, і йому було дуже цікаво, чим же той відрізняється від моря? Тим же, чим калюжа від маленького озера, а маленьке озеро – від великого? Чи є ще щось невідоме й загадкове в тій безкрайній солоній воді, у величезних хвилях? Адже й та, й інша солона вода – безкрайні. Чи можливо таке, щоб одна солона вода була безкрайнішою, ніж інша солона вода? Скільки шансів за сто років має шматочок води, умовно прийнятий нами за окрему постійну субстанцію, з берегів Атлантики потрапити, наприклад, до берега Криму? Йому здавалося, ніщо не може зрівнятися з океаном. Він міг розрізняти всі кольори морів, навіть на карті: Чорне, Червоне, Біле, Жовте. У принципі, всі ці кольори однакові – сині, щоправда, з відтінками. Зовсім як небо. Він уявляв, яким має бути, наприклад, Мертве море. От воно, мабуть, зовсім не схоже на небо. Адже просто в голову нікому не може прийти назвати небо мертвим. Мертве небо люди, напевно, могли бачити в перший день існування Землі, якщо самі, звісно, існували на той момент. Напевно, мертвим люди могли б назвати і небо, що знищить Землю в найостанніший її день. Втім, у кожної СКАЧАТЬ