Рожеві сиропи (збірник). Артем Чех
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Рожеві сиропи (збірник) - Артем Чех страница 2
Название: Рожеві сиропи (збірник)
Автор: Артем Чех
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-5408-1
isbn:
Дача… На дачі догуджують свої останні серенади хрущі, розриваються в агонічних гавкотах сусідські собаки, на небі – сонце, особливе сонце, такого у місті не зустрінеш. Дача… Його дача – це не сільський клуб і не місцеві мешканці. Його дача – це незорана стерня, літня кухня, витоптана стежинка від будинку до туалету. Його дача – це вицвілий килимок над ліжком, різні предмети, які вже десятиліттями припадають пилом у шухлядах комодів та шаф. Веранда, колодязь, ковбаня в кінці городу, сливи, порічки, паяльник, веломашина, гамак. Горище, на якому так солодко спати після обіду, горіх, в затінку якого так приємно читати.
Його дача – це Борис Полєвой, Нестайко, Трублаїні, Биков, Симонов і чомусь Брем Стокер.
Ваня сидів на лавці й клював полуниці. Дехто у селі називав їх трускавками, але це слово здавалося Вані якимось мертвим: «трускавка» асоціювалася у нього зі словом «смерть». А полуниці – полуниці були округлі, соковиті, повні пузатої гостинності. Трускавка – то жебрак при дорозі, сліпий, з прогнилими очницями, жовтошкірий, одягнений у мішковину. Він сидить голодний, його обліпили мухи, з ніздрів сочиться гній. І цей жебрак сильно-сильно хоче їсти, але йому ніхто не дає. Тому що навкруги розруха, голод, моровиця, чума і холера.
А от полуниця – то така приємна тітонька. Новенька плахта, білосніжна сорочка, рум'яні щічки. Вона виходить з хати, у руках тримає величезного глиняного тареля з варениками або пампушками. Вона всіх пригощає, посміхається, а потім кличе у свої кімнати – любитися.
– Полуниці краще, – буркнув Ваня собі під ніс.
– Ніж що? – почув він за спиною.
Біля хвіртки стояв Афоня.
– А баби немає. Вона в травах. Тобто в лісі.
– Я знаю. Дай мені, Ванюта, дрель.
– Дрель?
– Треба дірок насвердлить, буду карниз вішать.
– А ви вмієте?
– Карниз вішать?
– Дірки робити!
Афоня не вмів нічого. Це був дачник-білоручка. Казали, що його троюрідний брат був Віталій Білоножко, але то були лише чутки. У сусідніх Кумейках оно типу Іра Білик жила. Ваня їздив, перевіряв, хату шукав – не знайшов. Чутки. А от Афанасій таки був безрукий. Можливо, вам хтось ще скаже і про Безрукова – ви теж не вірте.
– Якщо руки ростуть не з того місця, то це не руки, а ноги, – розважливо сказав Афоня. – Поможеш?
– Поможеш, – важко зітхнув Ваня, взяв у майстерні дриль, ключ та кілька свердел і поплівся за Афанасієм.
– Ти не бійся, я заплачу.
– Та ну, – відмахнувся Ваня.
Афанасій і не вмовляв – нема чого робити ще комусь за дірки платить. Подарую йому два олімпійських рублі. В кишені старого ватника знайшов. Він же, здається, нумізмат.
– Ти ж нумізмат, Ваню?
– Трохи є.
– От і добре. У мене є два рублі совєцькі. Олімпійські.
Будинок Афоні був бідненький. СКАЧАТЬ