Повісті й оповідання (1923 - 1927). Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якраз той момент, коли можна підвестись і, зціпивши зуби, замахнутись на Соньку.

      — А чим же ти краща від людей? — задерикувато кинув Кметь.

      — Що ти, розуму тронувся? — скрикнула Сонька. — Хто тобі дав право мене в курви приписувати? Прошу: «чим краща»? А тим краща, що не поїду я таскатися по станціях.

      Кметь став біля столу, його гострі очі дивились униз, брови йому піднялись стрілками до чуба, а по смуглявих щетинистих щоках проходили нервові зайчики.

      — А як заставлю? Що скажеш? — і він зціпив зуби.

      Сонька здвигнула плечима:

      — Не задавайся! Все одно діла не буде.

      — Чого ж це? Може, в «совіт» подаси жалобу? — сказав Кметь і усміхнувся.

      — На чорта мені твій «совіт» здався! Не буду спекулянчити — от і все.

      Кметь одійшов до дверей і, вийнявши з кишені кисет, почав крутити цигарку. Та знову згадка про те, що Сонька може так чи інакше пошкодити його справі, — знову ця згадка викликала лють, і тоді він кинув задерикувато:

      — З кофтами возжається! Нема того, щоб діло робити.

      Але Сонька вже мовчала. Вона раптом зрозуміла, що з чоловіком діється щось неладне.

      Кметь скрутив цигарку. Він не запалив її і тільки тримав у тремтячих руках. Так пройшло декілька хвилин. Раптом він рішуче пішов до жінки й крикнув:

      — Вставай!

      Сонька від несподіванки мало не підскочила.

      — Що таке? — і поставила на нього свої широкі здивовані очі.

      — Вставай, кажу!

      — Та встала ж! — розгублено бурмотіла жінка, нічого не розуміючи. Кофта впала додолу, а червоне обличчя враз їй зблідло.

      Кметь, як шуліка, дивився на Соньку своїм гострим поглядом і думав: «зараз ударю». Але рука не підводилась, ніби її паралізувало.

      В цей момент хтось завозився в сінях. Жінка почула це, і одразу ж їй одійшло.

      — Що ти, збожеволів? — сказала вона й нахилилась по кофту.

      Але Кметь вмить розмахнувся з усієї сили й спустив кулака на нахилену Соньчину голову. Удар не досяг цілі, і кулак зачепив тільки хустку. Кметь не вдержав рівноваги і ледве-ледве не впав на підлогу.

      …А в кімнаті вже стояв цибатий хлопець і здивовано дивився на Кметя. Очі йому теж блищали, і на матовім молодім обличчі появились червоні плями. Він держав в одній руці долото, а в другій — кошик із недоїденим шматком хліба.

      — Митю, подивись на батька! — підійшла до нього жінка, затуляючи однією рукою голову. Потім раптом кинулась на ліжко й заплакала.

      — За що?… Що я йому зробила?… За що?

      Митька зиркнув на батька. Той сидів на лаві, знизивши вії, і знову крутив цигарку. Руки його й тепер дрижали.

      Сонька змовкла, і в кімнаті стало так тихо, ніби в забутім нежилім помешканні. Тільки цвіркун вистукував свою одноманітну пісню.

      Митька підійшов до скрині й положив на неї кошик і долото. Потім зняв засмажену сорочку, кинув її на піч і вдяг чисту. Все це він робив просто, невимушено.

      Тоді підвелась Сонька і, дивлячись СКАЧАТЬ