Доки сонце зійде — роса очі виїсть. Марко Кропивницький
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Доки сонце зійде — роса очі виїсть - Марко Кропивницький страница 6
Название: Доки сонце зійде — роса очі виїсть
Автор: Марко Кропивницький
Издательство: Public Domain
Жанр: Зарубежная классика
isbn:
isbn:
М а к с и м. Все то від бога! А, конешно, день кращий.
Г о р н о в. Станеш у обідню пору посеред поля: сонечко припіка, а над головою і навкруги спів і щебетання, виляскування, стогін і сміх. А ніби там сум і весілля побились об заклад і намагаються переважить одно другого. І бачиш ти, і чуєш, як кожна пташечка, кожна кузочка, навіть комашка маненька незрозумілою, але чарівною піснею хвалить божий мир, кохаючись у його теплі… Чи так, Максиме?
М а к с и м. Це так, іменно, що так!
Г о р н о в. Пора вже додому, бо я й справді скоро чхатиму.
М а к с и м. А пора, пора, бо ніч, мовляв, не жде. А мені ще треба до світа вставати та за косу прийматись, там треба викосить осьмушку ячменю шинкареві.
Б о р и с. За позику?
М а к с и м. За процент, чотири карбованці позичив у нього восени, так це за процент.
Б о р и с. Це здирство!
Г о р н о в. Ні, це поезія! Поживеш на селі та й побачиш. Отоді-то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб’ячим кваканням, чи…
М а к с и м. Яка їм, мовляв, праця за батьківськими плечима?
Б о р и с. А ви думаєте, що я цілий вік сидітиму та дивитимусь, як другі на мене роблять?
М а к с и м. А чому б не сидіти?
Б о р и с. Ні, це встид було б мені. Я, щоб ви знали, наважився спробувати усяку тяжку роботу задля того, щоб на власних плечах зважити усю ту вагу й працю, під котрою згинається наш хлібороб.
М а к с и м. Далеко заїхали! Не силкуйтесь, шкода і заходу, не здолаєте.
Б о р и с. Піймав не піймав, а погнаться можна.
М а к с и м. Хіба! Воно, може, спершу і зцікавиться, а далі остогидне.
Б о р и с. Побачимо!
М а к с и м. І як то можна чоловікові непризвичайному?
Г о р н о в. Дай, боже, нашому теляті та вовка з’їсти!
М а к с и м. О, щоб вас, спершу ж треба його піймати, а з’їсти, мовляв, не штука.
Г о р н о в. Он так я вже чотири роки ловлю того вовка на угонках, та ніяк за в’язи не вхоплю. А от як спроможусь скинути з шиї двадцять тисяч довгу…
М а к с и м. Двадцять тисяч? Сума!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.