Доки сонце зійде — роса очі виїсть. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ х р і м. Плюнь ти на неї.

      Т е к л я. Заплач, тонкослізко. Гляньте, сестрички, яка гарна пара стоїть, мов намальовані. А вона? Вона - як рожа.

      О х р і м. Відсахнись ти, сатано! Чого ти в’язнеш до дівчини?

      Т е к л я. А вона тобі вінчана, чи як?

      О х р і м. Хоч вона мені й не вінчана, а тебе я й без попа поблагословлю сьогодні по потилиці!

      Т е к л я. Руки покорчить, ось що!

      О х р і м. Тьфу!

      Т е к л я. І тобі тьфу!

      О х р і м (Катрі). На насіння!

      Т е к л я. Дай же й мені.

      О х р і м. Під церкву з довгою рукою.

      Т е к л я. Ой які ж дорогі гостинці! Аж у печінках мене лоскоче від заздрості!…

      Ява 3

      С т е п а н. Бач, куди їх лихе занесло! А все це Текля керує! Ото вона за тобою, Охріме, так зорить, певно, постерегла, що ти пішов у Купріянівку, так вже й назустріч тобі вибігла.

      О х р і м. Хай вона пропаде, анахтема!

      Т е к л я. Може, й зорила, доки дурною була!

      О х р і м. А тепер порозумнішала? От і слава богу, що хоч одною дурною менш буде на селі.

      Т е к л я. Не печалуйся! Дурний заступив порожнє місце.

      О х р і м. Ну й дівчина! Настояще срібне золотце!…

      Т е к л я. І я ж кажу, що настояще!

      Г о р д і й. Довольно остроумная баришня.

      С т е п а н. А чи по знаку, дівчата, вам оця проява?

      Д і в ч а т а. Хто ж це?

      Т е к л я. А я відразу пізнала: це ж Гордій Поварів.

      Г о р д і й. Он і єсть, Гордій Микитович! Я січас только што з города прикатіл з колокольчиком. Моє поштеніе, баришні.

      Т е к л я. Благодаримо вас!

      Д і в ч а т а. Що? Поштеніє, баришні?

      Г о р д і й. А то как же? Ну, мамзелі, когда желаєте по-німецькому. Без привєту, как отвєту бить нельзя. У нас у городі, значить, как зберуться на проминаж, чи, по-вашому, на вулицю, січас один другого за руку: «Моє поштеніє». І з баришнями такой точно хвасон. Ну, у вас на деревні совсєм другой порядок! Так недаром же сказано: «Деревня как деревня, а город как город!»

      Т е к л я. Від наших парубків навряд чи діждешся городського звичаю!

      О х р і м. Ні, у нас як людині - то і людське, а свині - то і честь свиняча!

      Г о р д і й. Позвольте на спор об етіх словах! На какой счот ви ето отдираєте, еті самиї категорії?

      С т е п а н. Мели, бісе, чорт тебе второпа!

      Д і в ч а т а. Сидів би там з своїми мамзелями у городі.

      Г о р д і й. Вот так порадошноє воспитаніє; как поєду в город, в тот же секунд об’ясню всєм кавалерам і баришням, што какая, значит, глупая політика на деревні.

      О х р і м. Чого ж це ти притютюрився до нас?

      Г о р д і й. Такой я імєл свой каприз, штоб прієхать; желал повидать тятеньку, маменьку і прієхал.

      О х р і м. Тут тебе тілько і бракувало.

      Г о р д і й. Нєчаво некстаті задаваться, нєчаво наводить тєнь на глянц. Ми, пожалуста, сами с усами, только вот нос не оброс.

      С т е п а н. Перестань вже белькотати.

      Г СКАЧАТЬ