Доки сонце зійде — роса очі виїсть. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ , роса очі виїсть

      Драма в 4-х діях

      ЛИЦЕДІЇ:

      О л е к с і й  Д м и т р о в и ч  В о р о н о в, поміщик, капітан в одставці, літ 65.

      Н а т а л я  С е м е н і в н а, його жінка.

      Б о р и с, син їх.

      В л а д и м и р  П е т р о в и ч  Г о р н о в, студент-агроном, приятель Б о р и с а.

      А н т о н  З а в а д а, бувший кріпосний.

      О к с а н а, його дочка, на 19 році.

      М а к с и м  Х в о р т у н а, бувший кріпосний, стрілець і швець.

      С т е п а н  К у г у т

                                    } парубки

      О х р і м

      Г о р д і й  П о в а р е н к о, городянський швець.

      С к у б к о, писар.

      Т е к л я

      С о л о м і я}дівчата

      К а т р я

      П а р у б к и  і  д і в ч а т а.

      Діється між 1862 - 1865 роками.

      ДІЯ ПЕРША

      Вид села. Став, гребля, млин і т. д.

      Ява 1

      Т е к л я, С о л о м і я, К а т р я і д і в ч а т а.

      К а т р я. О сестрички, матіночки, куди ж ми оце забрели? Тут так страшно.

      Т е к л я. Тю, навісна! Чи не страмовище! Та осьдечки ж слобода. Сотні ступенів не одійшли від хати, а їй це здається вже за край світа,

      С о л о м і я. Воно таки й справді смерком тут небезпечно. А все ти, Текле, - ідем та ідем, а ми за тобою, як вівці за цапом; от їй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела?

      Т е к л я. Тут буде на греблі диво!

      Д і в ч а т а. Яке диво?

      К а т р я. Кажуть люди, що у тім млині щоночі мелють.

      Т е к л я. Брехня; правда, що мелють, тілько не щоночі, а проти великодня та проти зелених свят. Батько мої самі бачили.

      К а т р я. Ох, не розказуй же, сестричко!

      Т е к л я. Мої батько бачили і тих, що мелють, бачили своїми очима. Такі, кажуть, чорні-чорні, аж вилискуються, а з очей та з рота полум’я так і палить…

      Д і в ч а т а. Годі-бо тобі плескати!

      Т е к л я. А ондечки та скеля, біля котрої позаторік чумак утопився.

      Д і в ч а т а. Почала вигадувати.

      Т е к л я. Я бачила, як його й з води витягали, такий синій! Ходімо, гей, дівчата, аж туда. А глянь, Катре, що то пливе?

      С о л о м і я. От таки намоглася полохати! Глянь, Катря аж тремтить.

      Т е к л я. Великий мені клопіт.

      К а т р я. Бо коли б тобі таке трапилось, як мені

      Т е к л я. Що таке, розкажи.

      К а т р я. Страшно розказувати. За мною оце проти середи бенеря гналась…

      Т е к л я. Чи й справді? Стривай, бесурко, дасться тобі узнаки та бенеря! Давайте скупаємось, дівчата!

      Д і в ч а т а. Отакої ще вигадай!

      С о л о м і я. Хіба не чула, що тут по захід сонця раз у раз водяник бовтається?

      Т е к л я. Я водяника не боюсь.

      Д і в ч а т а. Не бійся, та стережися.

      Т е к л я. Пхи! Отже навдивовижу вам буду його дратувати.

      Водяник, водяник,

      Дам тобі медяник,

      Покажись із води

      Аж до півбороди.

      О х р і м. Ось я зараз!

      Дівчата побігли.

      Ява 2

      Входить О х р і м.

      О х р і м. Ач, як дременули урозтіч, неначе ті кози. Тю-тю, навісні! Верніться-бо сюди! Це я, Охрім!

      Т е к л я. Чи й справді то ти, Охріме?

      О х р і м. Та уже придивись. Водяник же, звісно, з бородою і увесь в куширі.

      Т е к л я. Справді, це Охрім.

      С о л о м і я. Оце ж нехай тобі всячина, як ти нас налякав. А Катря то мало що не зомліла, от єй-богу, що правда. Заспокойся-бо, це ж Охрім, ось придивись!

      К а т р я. Ох, дух мені зовсім забило.

      О х р і м. І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати.

      К а т р я. Це ж все Текля СКАЧАТЬ