Дай серцеві волю, заведе в неволю. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хазяйку на вечорницях поважать і шанувать, як матір, з дівчатами обіходитись з повагою; та не забувать, братця, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села.

      Всі. Так! Так!

      Іван. Ну, вже Омелько що скаже, то так, неначе дратвою пристрочить.

      Семен. Не піде з позикою за розумом!

      Омелько. Тепера в складчину та покропимо мочорниці. Семене, ти будеш за міхоношу; настановляй бриля (Кида у бриль Семенові срібні гроші). А ти, Гнате, збігай за музиками та й дівчатам дай шістку.

      3-й парубок. Та це я знов за попихача?

      Омелько. Бо ти ж молодший над усіх.

      Парубки скидають Семенові гроші.

      Іван (виверта кишені). Де ж це мої гроші? Де ж це вони у бісового батька поділись? От тобі й на! Калавур! Обікрали… Е ні, брешу, постривай, осьдечки вони! О, коли б же не розсипати!… На тобі, Cемене, червінця!

      Семен. Та це ж шаг, та ще й щербатий!

      Іван. Щербатий, тю! Така його й мати щербата Ґіула. Бери, коли дають! Знаєш, братіку: з голого, як із святого!

      Омелько. Тепер починай пісні – звеселимо вулицю!

      Голоси. Ану, гей, почнемо «Чумака»! Зачинай!…

      Гуляв чумак на риночку,

      Та пив чумак горілочку:

      Пропив воли, пропив вози, двічі

      Все своє добро!

      Прокинувся чумак вранці,

      Та полапав у карманці –

      Всі кишені вивертає,

      Аж там грошей вже й чорт має – (двічі)

      Нічим похмелитись!

      Ой піду я до шинкарки:

      «Всип, шинкарко, хоч з півкварти!»

      Шинкарочка к чорту дметься,

      Ще й з чумаченька сміється, (двічі)

      Що гіркий п’яниця!

      Скинув чумак жупанину:

      «Всип, шинкарко, четвертину!» –

      «Здобудь грошей хоч з полтину,

      – Тоді пий – гуляй!»

      Вийшов чумак на могилу,

      Станув глянув у долину:

      Стоять воли, стоять вози,

      Висять ярма ще й занози-двічі

      Не моє добро!…

      Ой піду я у Молдаву,

      Та сім рік я погорюю;

      Ой сім рік я погорюю,

      Воли й вози покупую (двічі)

      Вп’ять буду чумак!

      Завіса

      ДІЯ ДРУГА

      Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя.

      Ява 1

      Микита сидить за столом і луза насіння; Маруся з деркачем в руці, Морозиха сидить на полу.

      Маруся. Причепурю я, тіточко, хоч трохи вашу хату, бо щоб не прозвали й вас нечупайдою, як от співають про ту удову, що «сім день печі не топила, сіней, хати не мела…»

      Морозиха. Причепури, чепурухо! Та не викидай сміття надвір, бо против ночі не годиться.

      Маруся. Хіба ж я цього не знаю? Я замету між кочерги! (Зупинилась проти Микити і з жартом говорить). А ти, парубче, не сміти по хаті, а то я тебе ось цим деркачем по губах!

      Микита СКАЧАТЬ