Дай серцеві волю, заведе в неволю. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Чув, чув! Оце ж свіжо вона мені хвалилась.

      Микита. Ну?

      Семен. Та не нукай! Коли не запріг, то й не поганяй!

      Микита. Ти дуже став балакучий! Я тобі утру носа!

      Семен. Не хвались! Сказано: «Поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться!»

      Микита. Ой бесуре, не попадайся ти мені! (Іде до вікна). Одарко, Одарко! А вийди сюди на часинку!

      Семен (сміється). Казала, що вчора вийде!

      Микита. Одійди, кажу тобі, сатано! (Іде в хату).

      Семен. Піди, піди в хату, може піднесуть там дві сухих, а дві порожніх. Ану-ну, послухаю, що то він казатиме.(Притуливсь до вікна). Мовчить! Мабуть, не зна, з чого почать… Осміливсь, забалакав…(Сміється). «Води, каже, зайшов напитись». Промочи, промочи горло: певно, пересохло!…

      Ява 4

      Іван (виходе, співаючи і пританцьовуючи).

      Як схопилась метелиця,

      Поламалася мелниця, –

      Крила ж її поламало

      І мелника занесло…

      Як схопилась заверюха,

      Поморозив пес вуха,

      А прикажчик собі носа,

      Як ловили вони лиса,

      У ту самую годину

      Біля панського тину…

      Семен (переходить йому дорогу). Здоров будь, Іване!

      Іван. Тю, диви! Звідкіля це ти узявся?

      Семен. Та оце ж тільки що прийшов.

      Обіймаються.

      Іван. Ну, насилу тебе принесло. А тут, брат, така кумедія… Вже, мабуть, розказувала Одарка?…

      Семен. Про Микиту?

      Іван. Та еге ж! В’яжеться та й в’яжеться!… Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив… Ну, та дарма! Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком.

      Семен. Та цур йому! Ну, як же ти поживаєш?

      Іван. А так: бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду. Та про мене довга пісня: багато говорить, та нема чого слухать. Стривай, стривай, дай я на тебе подивлюсь! Е, братухо, та й змарнів, неначе після пропасниці!

      Семен. Чужа сторона – не рідна мати.

      Іван. Що й говорить! А тут Одарка за тобою так вбивалась, що й… Часом почнеш її розважать, то ще й гірш! Чорти його батька знає, коли б мене так дівчина любила… Що ж, далеко був?

      Семен. Та занесло мене аж у Бассарабію!

      Іван. Еге, близенький світ! Багато заробив?

      Семен. Вісімдесят приніс!

      Іван. Ого! Та в Одарки з півсотні на схові.

      Семен. А ти ж почім знаєш?

      Іван. А як же, хвалилась, що дав заховати.

      Семен. Що ж у вас тут нового?

      Іван. Багато нового! Земельне прибавили та ще на якусь школу!… Здирство, брат, таке, що й!… Перед різдвом, кажуть, знов некрутчина. Гаврила Куксенка у острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря!… Та цур йому з такою новиною! Ходімо, там хлопці зібрались на раду.

      Семен. СКАЧАТЬ