Дай серцеві волю, заведе в неволю. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

      Голоси. Я! Я! Я!

      Іван. Бач, Омельку, усі тебе бажають; чого ж ти брикаєшся, мов той невук?

      Омелько (показує на Семена). Ось вам береза! І розумний, і дотепний!

      Деякі парубки. Молодий ще дуже! Хоч і ікно в його голові розуму, так глевкий же ще той розум, – нехай зачерствіє!…

      Омелько (чуха потилицю). Не хотілось би мімії… Ну та нехай вже буде ваша зверху. Хто за мене, ставай управоруч!

      Скільки парубків переходять.

      Іван (став напівдорозі). А я, братове, ні сюди ні туди. Якщо Омелько постановить могоричу, то й я за нього.

      З хати виходить Микита.

      Голоси. Почав вже вигадувать!…

      Іван (ніби не бачить Микити). Адже ж Микитин батько всіх людей могоричив, щоб його обібрали за старшину.

      Микита. А ти ж бачив?

      Іван (здіймає картуза). І ви тут? Я хоч не бачив, та чув.

      Микита. Гляди, щоб часом тобі не позакладало!

      Іван (глузуючи). За що ж ви гніваєтесь на мене, паничу? Звиніть, будь ласка, мені вже цей раз, а то пес так буде!

      Регіт.

      Голоси. Та годі тобі, Іване, перестань!

      Іван. А, що-бо ви за народ такий! Тільки що вступив у речі з паничем, а ви вже й почали гримати.

      Микита. Яз таким дурнем і говорить не хочу!

      Іван. А звісно! Бо ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! Що ж, Омельку, купиш могоричу?

      Голоси. Годі-бо тобі теревені правити!

      Іван. 1-і, лихо, не дадуть і поторгуватись! Ну, нехай стара в’язне! (Перейшов).

      2-й парубок (переходячи). І я туди, де більш!

      5-й парубок (теж). У гурті й каша смачніш!

      4-й парубок. Куди кобила, туди й лоша!

      5-й парубок. Що громаді, те й бабі!

      6-й парубок. Гуртом і батька добре бить!

      7-й парубок. Слухайте, хлопці, я ще вам торік казав, щоб Соломію прогнати з нашої кумпанії, бо вона в городі зовсім ошаліла.

      Іван. Стало буть, перевчилась на один бік.

      7-й парубок. Іноді таке неподобне сплеще, що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці. Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її!

      6-й парубок. Так, так; вона таки любить скороминку.

      Омелько. Та ну-бо, не перебивай!

      7-й парубок. Тепер же знов кажу вам, що як вона буде ходить на наші вечірниці, то я вам не товариш.

      Микита. А я хочу, щоб вона ходила!

      Омелько. Мало б чого ти не схотів!

      7-й парубок. От спарувать би її з Микитою, – була б пара!

      Микита. А чому ж не з тобою?

      7-й парубок (сміючись). Бо ви обоє панського кодла: твій батько з лакизів, а її з поварів!…

      Іван. От якби їх, братця, й справді спарувать, якраз на те б вийшло, що «чорт сім пар черевиків стоптав, доки докупи зібрав».

      Микита (згорда). Ну, нехай би СКАЧАТЬ