Хазяїн. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сiм’я!

      Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!

      Пузир (глянув на Феногена). Жалування вам буде те саме, що i в Мануйлiвцi, побачу, як будете справлятись по готовому!

      Зеленський. Спасибi!

      Пузир. Та от що: як тiльки хлiб знiмете, — триста десятин стернi засiєте магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомну овець — їх туди приженуть. Увечерi я дам вам наряд.

      Куртц. Етi да, етi нєт!.. У нас сорок тисяч овса, а ще дванадцять тисячов купiл, нужен другий помощник, без другий помощник — не можна.

      Пузир. Обiйдеться, чабани надежнi.

      Куртц. Етi — нєт! Чабан — цкелей кричал, а шахмейстер голова, етi — да!

      Пузир. Для овець доволi вашої голови!

      Куртц. Одна голова на п’ятдесят двi тисячов овса — етi нєт, етi нiкогда.

      Пузир. Доволi. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.

      Куртц. Ха-ха-ха! Олифа — етi да! Корошо!.. А только помощник нужно.

      Пузир. Обiйдетесь! А старшого чабана, Клима, виженiть зараз!

      Куртц. Зашем, етi — да! Корошiй чабан гнать? Собаку корошого гнать, етi — нєт!

      Пузир. Вiн мошеник!

      Куртц. Клим?! Етi — нєт! Етi нiкогда!

      Пузир. Менi вiдомо, що як здавали двi тисячi валахiв Крячковському, вiн за десять карбованцiв додав йому двадцять валахiв лишнiх.

      Куртц. Етi — да? Етi — нєт!.. Етi нiкогда! Помилялся — можна, проскакувал — можна, а за дєньгi — етi нiкогда!

      Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Менi нужнi люде надежнi, чеснi, а як ви станете самi виправлять мошеникiв, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вiрив, а вiн он який!

      Куртц. Етi — да?.. Етi — нет! Етi — никогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, етi — паскудство. (Вийшов).

      Пузир. Iдiть з богом!

      Всi кланяються i виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.

      ЯВА IХ

      Феноген i Пузир. Феноген зачиняє дверi, стає на колiна перед Пузирем i цiлує його в рукц.

      Пузир. Що це?

      Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло — справедливiсть!

      Пузир. Та кого ж я обижав коли?

      Феноген. Нiколи, нiколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.

      Пузир. Де ж ти вiзьмеш чесних людей?!

      Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко…

      Пузир. Що Лiхтаренко?!

      Феноген. Дивиться крiзь пальцi, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скуповує i має на мiстечку магазин.

      Пузир. Це так.

      Феноген. Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я СКАЧАТЬ