Хазяїн. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Я вже був у чотирьох — всi згодились: хто манухвактуру прийме, хто гурти, хто кiнський завод, а з парового млина i винокурнi горiлку i борошно розвезем скрiзь, постройки ж — дiло рук чоловiчих… хе-хе-хе! Ще й страхову премiю вiзьмем. Не бiйтесь, ми хапатись не будемо, а помалу, помалу все iмiнiє зтаїть тихо, як вiск на вогнi…

      Пузир. Опасне дiло… А почому Петро Тимофiєвич думає заплатить кредиторам, не чули?

      Маюфес. Копiйок по десять, а на худий кiнець, по двадцять копiйок.

      Пузир. Так. I Петру Тимофiєвичу зо всiми розходами достанеться два милiйона чотириста тисяч.

      Маюфес. Нi, так не вийде. Рiвно милiйон назначено тiлько на розплату i на всi розходи — агентiв багато!

      Пузир. Виходить, два милiйона чистеньких? I це кругла сума! З нiчого два милiйона? Капитал! Такого капиталу кредитори не подарують. Найдуться завзятi, будуть судиться, а як дiло дiйде до суда — тодi погана справа!..

      Маюфес. Нiкогда! Вiзьмiть в разсужденiє: вся ця сума розкинеться не на бiдолах яких, а на московських, на лодзiнських фабрикантiв та на всякi банки! Фабриканти та банки розкинуть потерi на других, пiдведуть свої баланси — i квiта. Ха-ха! Що їм така сума — виграшка!

      Пузир. Еге! Для багатьох, мовляв, виграшка, а для одного капитал! З миру по нитцi — голому сорочка!

      Маюфес. Ха-ха-ха! Iстина глибока.

      Пузир. Ну, добре. Я переведу на свої степи дванадцять тисяч ваших овець до осенi, а восени на салган разом з своїми. Це все добре… А яку ж я матиму користь за помiч?

      Маюфес. От за цим же мене й послано до вас, щоб ви сказали свої умови.

      Пузир. Трудне дiло… Страшне, опасливе дiло!.. Двадцять процентiв з валової виручки. Менше не вiзьму.

      Маюфес. А чом же не з чистої прибилi?

      Пузир. Може, хто другий вiзьме з чистої.

      Маюфес. Про других нiчого й балакать. Все дiло треба вести без документiв, на честь! А кому ж повiрить: тiлько таким хазяїнам, як ви! Ви не захочете взять чужого?

      Пузир. Навiщо менi чуже, коли у мене й свого доволi… Так двадцять процентiв з валової виручки. Коли согласнi, переганяйте овець на мої степи.

      Маюфес. Ваше слово для всiї околицi — закон, i вже коли не можна взять двадцять процентiв з чистої прибилi, нехай буде з валової виручки. А дозвольте знать: якi розходи будете лiчить?

      Пузир. Випас, чабани, догляд.

      Маюфес. Ваше слово — закон! А на якi степи переганять овець?

      Пузир. На Суху Балку — три тисячi, на Роздолля — п’ять тисяч i на Кам’яний Брiд — чотири тисячi!

      Маюфес. Завтра всi розпорядки зробимо… Терентiй Гаврилович, я чоловiк бiдний, служу i вам, i Петру Тимофеевичу… Самi знаєте… Скiлько ваша ласка?

      Пузир. Поки не буде видко мого заробiтку, я не можу назначить вам нiчого. А восени, пiсля салганiв, я вас не обдiлю, заплатю по-хазяйськи.

      Маюфес. Ваше слово — закон; ваша честь — вище всяких векселiв i розписок! Надiюся, що не обдiлите бiдного СКАЧАТЬ