Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ були станцiї, були допотопнi наглядачi: гужевих трактiв, гужевих станцiй. Iдуть лiси, а там, десь у гущавинi, дзвоники – це дрижула, поштовi конi. Раптом дзвоники стихають – це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами – шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники…

      …Це ж до чого? – Так собi.

      …А з повiтового мiста, де пахне Гоголем, передають, що дехто з комунiстiв хазяйствечком обзавiвся й будиночок збудував.

      …«Е-е-ех, мамочко, замiж хочеться».

      …Поле, поле й оберемки з сонця.

      Пролiтає весна, iде лiто.

      Комуна живе так: о 4 годинi вдень, як курчата пiд квочку, в будинок, до себе.

      А втiм, високолоба Валентина рiдко буває вдома: на коростивих клячах через бандитськi лiси тягнеться вона по волоснiй периферiї – агiтувати, органiзовувати, iнспектувати, iнструктувати й ще «вати» й «вати».

      Високолоба Валентина – завжiнвiддiлом повпаркому.

      Iванов каже:

      – I в Пiтерi б згодилась.

      А Мура каже з апломбом:

      – Пiтер – цитаделя революцiї, й форт його – Кронштадт.

      …А Же ще не прийшла, замiсть чорної дошки (за буйство) комуна ухвалила: два рази зверх норми прати комунальне шмаття.

      Мура зазначає:

      – Так i треба. Буде знати, сволочишка. В комунi «сволочишка» – слово ласкательне, i буржуа тепер сволочами не називають, а називають так: «человєцi в благоволєнiї».

      …Коли всi сходяться – гармидер.

      Мура кричить:

      – Ан-дре!

      …А от про телефон так i забув сказати: в комунi є телефонний апарат без дроту.

      Андрiй пiдскакує до телефону, бере трубку i —

      – Агов!

      Мура з апломбом:

      – Не агов, а альо!

      Всi:

      – Ша!

      – Ша!

      …Тиша.

      Андрiй голосно:

      – Агов!

      Комуна:

      – Агов!

      Потiм вiд телефону урочисто-надхненна промова:

      – Ша. Перекличка йде по соцiалiстичнiй федеративнiй радянськiй республiцi… Вiдкiля? Ага, чую. Передавайте далi по лiнiї. Чумакiвська комуна в бурю непiвського лихолiття почуває себе твердо й непохитно. Комуна певна, що вона є шматок мудрого серця республiки. Капiтан комуни, Iванов, салютує в усi кiнцi, в гнiзда братерських комун федерацiї. Румпель в наших руках. Ганьба нудьгуючим. Смерть неврастенiї. Комуна ще раз салютує своїм буйним переконанням: шлях важкий, але шлях до комунiзму. Гряде час свiтової революцiї. Слава комунам федерацiї! Слава Чумакiвськiй комунi!

      В комунi крик:

      – Слава!

      – Слава!

      Екзальтований Андрiй скочив на стiл, приймає позу диригента й заводить:

      – Чуєш, сурми заграли.

      – Слава! Слава!

      …А потiм сiдають пити чай.

      …Манастирський годинник.

      – Бов! Бов!

      Iз СКАЧАТЬ