Правознавство. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ право» і «державне право» не тотожні. Конституційне право, з одного боку, не охоплює всіх державно-правових відносин, а з другого – виходить за їх межі, позаяк, закріплюючи засади державного і суспільного ладу, визначає принципи регулювання не тільки публічно-правових, а й приватноправових відносин – цивільних, сімейних, трудових тощо. Так само й державне право, з одного боку, не охоплює всіх тих відносин, які є предметом регулювання конституційного права, а з другого – також виходить за їх межі. А оскільки ні конституційне, ні державне право не охоплює всіх аспектів тих відносин, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади, а ці аспекти відносин охоплюються поняттям «публічні відносини», то й систему норм, які їх врегульовують, доречно називати публічним правом.

      Основу публічного права становить конституційне право, головним джерелом якого є конституція держави. Але публічне право охоплює й такі галузі права, як адміністративне, фінансове, екологічне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове тощо. Саме тому при визначенні конституційного права важливо підкреслити, що воно врегульовує не всі аспекти відносин, які складаються в процесі організації і здійснення державної влади, а лише найважливіші з них. Іноді зазначають, що це тільки ті відносини, які мають політичний характер.

      Такі відносини називають конституційно-правовими. З-поміж них насамперед слід розрізняти відносини, які: характеризують державний і суспільний лад; пов’язані з визначенням засад правового статусу особи та його гарантій; визначають особливості організації державної влади, тобто систему, порядок формування і компетенцію її органів; визначають економічну систему суспільства, тобто форми власності, способи виробництва та принципи їх захисту; визначають систему, порядок організації і компетенцію місцевого самоврядування тощо.

      Конституційне право – це система норм, що врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.

      Виходячи з цього, основними інститутами конституційного права є: загальні засади державного і суспільного ладу; громадянство; конституційні права, свободи і обов’язки; форми безпосереднього народовладдя (референдум, вибори); парламентаризм (законодавча влада); президент; виконавча влада і судова влада; конституційна юстиція; прокуратура; територіальний устрій; місцеве самоврядування.

      Методи конституційно-правового регулювання характеризуються тим, що: конституційно-правові приписи мають найвищу юридичну силу, а тому є пріоритетними перед приписами інших правових норм; конституційно-правовими нормами закріплюються лише принципи та найважливіші аспекти суспільних відносин; конституційне право поєднує закріплення існуючих суспільних відносин з програмними положеннями і, таким чином, визначає перспективи розвитку суспільства і держави; норми конституційного права мають переважно імперативний характер, а тому орієнтують суб’єктів цих відносин на сувору субординацію у системі влади – підпорядкування, беззаперечну обов’язковість правових приписів; норми конституційного права мають установчий (засновницький) характер, тобто окремі соціально-правові інститути СКАЧАТЬ