Правознавство. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      б) завжди мають вольовий характер;

      в) суб’єкти правових відносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками;

      г) сторони в правових відносинах індивідуалізовані, причому способи індивідуалізації можливі різні: поіменно визначені обидві сторони (позикодавець-позичальник, страховик-страхувальник, експедитор-клієнт); визначена тільки одна з сторін або носій суб’єктивних прав (відносини власності), або зобов’язаний суб’єкт (відносини, які виникають на основі зобов’язальних норм); носіями прав і обов’язків визнаються всі особи (загальнорегулятивні, наприклад, конституційно-правові відносини).

      д) гарантуються державою і в необхідних випадках охороняються нею примусово.

      У складі правових відносин виокремлюють: суб’єкти, об’єкти і зміст правових відносин.

      Суб’єкти – це учасники (сторони) правовідносин, які мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Розрізняють індивідуальні (громадяни, іноземці, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством) і колективні (державні органи, політичні партії, господарські товариства, банки, приватні освітянські та медичні установи, громадські об’єднання та ін.) суб’єкти правовідносин. Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може вступати в міжнародно-правові, конституційно-правові, цивільно-правові, процесуально-правові відносини.

      Здатність суб’єктів бути учасниками правових відносин називається правосуб’єктністю. Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

      Правоздатність – це здатність суб’єкта права мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Правоздатність індивіда починається з моменту народження і припиняється з його смертю. Правоздатність буває загальною (витікає з конституційного статусу особи); галузевою (передбачена нормами конкретної галузі права, наприклад, цивільного права – ст. 35 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); спеціальною (пов’язана з особливостями правового статусу суб’єкта, який здійснює специфічний вид професійної діяльності, наприклад, правоздатність лікаря, депутата, експерта та ін.).

      Правоздатність юридичної особи починається з моменту її створення (тобто з дня її державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

      Дієздатність – здатність суб’єкта своїми діями набувати і реалізовувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Дієздатність індивіда починається по досягненні певного віку. Правоздатність і дієздатність, як правило, поєднуються в одній особі. Наприклад, змістом трудової правоздатності громадянина є право на працю, на винагороду за її результати і певні трудові обов’язки. Трудова дієздатність – це здатність громадянина особисто реалізувати своє право на працю. Правоздатність і дієздатність нероздільні і починаються за загальним правилом з 16-річного віку. В цивільному праві розмежовується право- і дієздатність фізичної особи. Дієздатність СКАЧАТЬ