Лють. Карін Слотер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ приятелю, – відповів йому той. – У мене донька-підліток. Ти ж розумієш, чому ти не отримаєш цієї роботи.

      Принаймні він був чесний.

      У кожній анкеті було одне стандартне запитання: «Окрім дрібних автотранспортних порушень, чи мали ви судимість?»

      Джону доводилося ставити галочку навпроти відповіді «так». Усе одно роботодавці б це з’ясували, бо завжди перевіряли наявність судимості. «Напишіть свій вирок у полі нижче».

      Доводилося писати. Вони могли розпитати його інспектора з умовно-дострокового. Перевірити його дані в поліції. Могли зайти на сайт ДжБР і знайти його прізвище в розділі «особи, які скоїли злочини на сексуальному ґрунті». Під іменем Шеллі, Джонатан Вінстон, вони прочитали б, що він зґвалтував і вбив неповнолітню. У штаті Джорджія не існувало розрізнення між злочинцями-підлітками й дорослими, тому в документах він фігурував не як особа, яка скоїла злочин, коли сама була неповнолітньою, а як дорослий педофіл.

      – Алльо? – гукнула шльондра. – Красунчику, ти там?

      Джон кивнув. Він наче відключився і, як цуцик, ішов слідом за повією. Вони були навпроти горілчаного магазину. Деякі дівчата вже працювали, сподіваючись підчепити клієнтів у натовпі, що йшов на обід.

      – Гей, Робін! – гукнула проститутка. – А йди-но сюди.

      Жінка, котру, напевно, звали Робін, підійшла до них, більш упевнено крокуючи на високих підборах, ніж Джонова супутниця.

      За десять футів од них Робін зупинилася.

      – Де це тебе угріли? – Вона подивилася на Джона. – Це ти її так, козел сраний?

      – Ні. – Джон побачив, що вона вже копирсається в сумці, шукаючи щось, що, напевно, зробить йому дуже боляче, і поспіхом додав: – Будь ласка, повірте. Я її не бив.

      – Ой, мала, це не він, – заспокоїла подругу побита повія. – Він врятував мене від того засранця з автомийки.

      – Котрого з них?

      Робін досі здавалася до нестями розлюченою. Судячи з того, як вона зиркала на Джона, дівчина ще не визначилася щодо нього і її рука досі була в сумочці, напевно, стискала перцевий балончик чи молоток.

      – Котрого? Котрого? – Повія чудово спародіювала Рей-Рея. – Від того худого ніґера, який усе двічі повторює. – Вона подивилася знизу вгору на Джона й покліпала віями: – Ти трохи молодшеньких любиш, так, золотце?

      Джону хотілося зіщулитися.

      – Ні, я не те мала на увазі. – Вона погладила його по спині, наче дитину заспокоювала. Тепер, коли вона опинилася у своїй тарілці, у ній проглянуло щось майже материнське. – Слухай, Робін, зроби мені послугу, обслужи його п’ятдесят на п’ятдесят. Він правда врятував мій зад.

      Робін розтулила була рота, готуючись відповісти, але Джон зупинив її. Він підняв руки вгору й сказав:

      – Ні, не треба. Правда, не треба.

      – Я завжди плачу борги, – наполягала стара повія. – За доброту незнайомців чи ще якусь хрінь. – Вона СКАЧАТЬ