Лють. Карін Слотер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і стояти рівно на каблуках-шпильках вона могла насилу. Щоб зберегти рівновагу, вона оперлася йому на плече. Він, як міг, тримав себе в руках, щоб не здригнутись од відрази при думці про те, де побувала ця рука. Під сонцем її шкіра здавалася землистою, від чого Джон зробив висновок, що її печінка в такому відчаї, що з радістю вилізла б назовні через пуп, якби їй дали таку змогу. За віком повії можна було дати як сорок років, так і всі вісімдесят.

      Поліцейський перебрав ініціативу на себе.

      – Розказуй, що тут відбувається.

      – Цей не хотів зі мною розплачуватися, – сказала проститутка, підборіддям вказуючи на Рей-Рея, який непритомний лежав на землі.

      Її голос був наче каміння, що перекочується у чашці зі слизом. Ті слова, які вона не ковтала, були, мабуть, не варті того, щоб їх чули.

      – Ти дала йому в кредит?

      Коп не напружувався, щоб приховати здивування. І воно було цілком справедливим. Джон і закам’янілого лайна Рей-Рею в кредит не продав би.

      – Ми були отам-о, – сказала вона, маючи на увазі кабінку туалету за автомийкою. – Він хотів умаслити мене, виродок хрінів. Сказав, що в нього завтра зарплата.

      Брови у копа поповзли вгору.

      – Та ти приколюєшся.

      – Аж сюди за мною йшов, втирав мені, щоб домовитись. – Вона знову похитнулася і вхопила Джона за руку. – Типу в мене акція, як у супермаркеті хріновому. Тупий недоносок. – Носком лакованої туфлі вона копнула Рей-Рея в руку.

      – Гей, но-но, – простогнав Рей-Рей і перекотився на спину.

      Джон здогадався, що паскудник дурня клеїв, прикидаючись мертвим, і йому закортіло ще раз як слід йому напіддати за всю цю веремію.

      Коп штурхонув Рей-Рея носаком черевика.

      – На халяву губу розкотив, недоумку?

      Рей-Рей затулив очі від сонця рукою, щоб мати змогу подивитися на копа, не мружачись.

      – Ні, ні. Це не те. Нічого подібного.

      – Вставай, козел, – наказав поліцейський. – Ти. – Він тицьнув указівним пальцем у повію. – Де ти стоїш?

      Повія була зайнята – стирала з ліктів сліди цементу.

      – Біля горілчаного.

      Затріскотіла копова рація, звідти залунало:

      – П’ятдесят перший, п’ятдесят перший, прийом.

      Коп натиснув на кнопку мікрофона, сказав: «Прийом», – потім показав пальцем на Джона і заговорив одночасно з диспетчером, який передавав йому інформацію, але очевидно було, що він водночас уважно слухає.

      – Ти. Чарівний принце. Проконтролюй, щоб вона без пригод потрапила додому. Тепер ти. – Показав на Рей-Рея. – Не змушуй мене ще раз наказувати тобі встати, бо я так швидко організую повернення твоєї туші в тюрягу, що твій інспектор з умовно-дострокового не встигне й таксі тобі викликати. – Рей-Рей одразу скочив на ноги, а полісмен натиснув на кнопку рації та доповів: – Вас зрозумів. Буду за десять хвилин. – А потім, наче згадавши про Арта, запитав: – Вас це влаштовує?

      Арт насупився, СКАЧАТЬ