Лють. Карін Слотер

Чтение книги онлайн.

      Розділ 10

      10 червня 1985 року

      Коли Джон був маленький, він любив гратися в землі – ліпити з неї всякі штуки, а потім розламувати їх шматок за шматком. Його мати, коли бачила, як він іде вулицею в заквецяних брудом штанях і з гілочками у волоссі, лише сміялася й брала шланг. Примушувала його обтруситися й поливала водою, перш ніж пустити в дім.

      Уночі він міцно спав після активного дня. Джон був не з тих дітей, хто робить усе сяк-так. Для свого віку він був худорлявий, з майже запалими грудьми, але все компенсувала величезна сила волі. У кожній грі, яку діти затівали на вулиці, він брав участь, і попри невеличкий зріст, його ніколи не обирали останнім у спортивні команди. Стікбол, бейсбол, доджбол – він дуже любив рухатись. Для американського футболу він був надто маленький і худий, проте брав участь у всіх лігах, відколи доріс до того віку, коли беруть у команду. До середніх класів він став вищий, але його тіло за пропорціями було ближчим до гумки для трусів, ніж до атлетичної будови спортсмена. Утім, його запал справив неабияке враження на тренера з американського футболу, тож перший тиждень середніх класів застав Джона на полі, де він пітнів як проклятий. Кожен м’яз у його тілі кричав од радості, наперед смакуючи можливість грати зі старшими.

      У старших класах виявилося, що з поганими оцінками в футбол грати не дозволяли. Коли його витурили з команди, він засмутився більше, ніж очікував. Од злості він пожбурив у стіну шоломом і пробив чималу діру в гіпсокартоні. Відтоді після уроків йому доводилося гуляти районом, бо якби він ішов одразу додому, мати поцікавилася б, чому він не на тренуванні. Записку, яку тренер написав батькам і надіслав на домашню адресу, він викинув, за попсовану стіну заплатив з грошей, отриманих з продажу наркотиків. Він розумів, що невдовзі батьки дізнаються, коли побачать табель успішності, і хотів сповна насолодитися своєю свободою, поки Річард не вилив на нього весь свій праведний гнів.

      Навіть після того, як його життя покотилося під укіс, Джон любив ходити пішки. Того першого разу, коли його відсторонили від уроків за марихуану в шафці, він більшу частину дня провів, гуляючи районом. Після крадіжки касети батько на півроку посадив його під домашній арешт, і якби не добре серце його матусі («Повертайся за годину і не кажи батьку»), Джон геть атрофувався б у себе в кімнаті. Іноді він думав, що саме цього й було треба його батькові. Нехай поганий син сам собою випарується, як з очей, так і з думки. Зрештою, у лікаря Річарда була Джойс. Йому лишалася одна хороша дитина.

      Джон любив бути надворі, бачити, як вітер ворушить верхівки дерев, як листя плавно опускається на землю. Під час прогулянок він ніколи не приймав наркотиків – не хотів усе зіпсувати. До того ж принадність кокаїну швидко блякла. Візит до реанімації, відчуття, що голова горить, коли прийшов до тями, кров, яка струменіла з носа, коли він ригав активованим вугіллям, яким напхали його шлунок, – усе це наче СКАЧАТЬ